Кільця Сатурна, все ж таки, є ровесниками Сонячної системи © NASA Попередні дослідження припустили, що вони можуть бути ровесниками динозаврів.
Вчені заявили про те, що кільця Сатурна насправді не є ровесниками динозаврів, як припустили недавні дослідження. Насправді вони настільки ж давні, як і Сонячна система, повідомляє Space.com.
Вік кілець Сатурна довгий час залишається предметом наукових суперечок. Вважалося, що вони могли утворитися разом із самою планетою приблизно 4,5 мільярда років тому з крижаних уламків, що залишилися після утворення Сонячної системи. Інші дослідження говорили про те, що кільця дуже молоді. Ймовірно, вони утворилися після того, як гравітаційний вплив Сатурна розірвав комету чи крижаний супутник.
Вчені вважали, що один із способів розгадати цю таємницю – докладніше роздивитися кільця Сатурна. З часом мікрометеорити врізаються в крижані частинки, які складають кільця планети. Рівень пилу від таких зіткнень, який можна побачити на кільцях, може розповісти про вік кілець.
Коли станція Cassini прибула до Сатурна в 2004 році, вона виявила, що кільця виглядають яскравими та «чистими». Подальший аналіз показав, що кільцям Сатурна близько 100-400 мільйонів років. Для порівняння, динозаври з’явилися на Землі близько 230 мільйонів років тому, домінували на суші, поки падіння астероїда 65 мільйонів років тому не поклало край їхній епосі.
«Ідея про те, що кільця Сатурна молоді, здається дуже дивною у контексті довгої еволюційної історії Сонячної системи. Декілька мільйонів років тому на Землі жили динозаври. Це означало б, що Сонячна система вже була добре усталеною і відносно стабільною», — заявив провідний автор дослідження Рюкі Хьодо, планетолог з Інституту науки Токіо.
Але 4,5 мільярда років тому, коли Сатурн тільки-но утворився, Сонячна система була набагато хаотичнішою. «Багато великих планетарних тіл все ще мігрували і взаємодіяли, що значно збільшувало шанси на значну подію, яка могла б призвести до утворення кілець Сатурна», — додав Хьодо.
У ході нового дослідження вчені розробили 3D-комп’ютерні моделі, що імітують зіткнення мікрометеоритів із кільцями. Ці зіткнення зазвичай відбуваються на швидкості близько 108 тисяч кілометрів на годину.
Вчені з’ясували, що зіткнення на таких високих швидкостях генерують температуру до 9725 градусів Цельсія, що призводить до випаровування мікрометеороїдів. Потім цей газ розширюється, охолоджується та конденсується в магнітному полі Сатурна, виробляючи електрично заряджені іони та мікроскопічні частинки.
Моделювання показало, що потім ці заряджені частинки або зіштовхуються із Сатурном, або виходять із зони впливу його гравітаційного тяжіння. Дуже мало матеріалу залишається на кільцях, через що вони виглядають відносно чистими.
«Чистий вигляд не обов’язково означає, що кільця молоді», — сказав Хьодо. Він також додав, що ці висновки не спростовують спостережень Cassini, а свідчать, що інтерпретація цих спостережень може бути неправильною.
На основі цієї нової низької швидкості потемніння, яку вчені оцінили для кілець Сатурна через удари мікрометеоритів, а також рівня забруднення, що спостерігається в кільцях, вони припустили, що кільця можуть бути древніми. Той самий процес може впливати на зовнішній вигляд кілець Урана і Нептуна, а також крижаних місяців навколо гігантських планет.
Нагадаємо, нещодавно вчені заявили про те, що в минулому навколо Землі могло обертатися гігантське кільце з каменів, що нагадує ті, які зараз існують у Сатурна. І це кільце могло стати причиною численних ударів метеоритів об поверхню планети.
