За новоюліанським календарем свято Покрови тепер приходить до християн на 13 днів раніше — 1 жовтня. В Україні Покров, або Покрову, впровадили ще з часів хрещення Русі, а почали широко вшановувати з ХП століття. Поступово сформувались певні народі традиції, з якими читачів «ФАКТІВ» знайомить Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові.
ВІДЕО ДНЯ
Покрова Божої Матері є символом вищого заступництва у визвольній боротьбі нашого народу
— За легендою, у 910 році, коли візантійський Царгород (або Константинополь) взяла в облогу ворожа навала, сталося диво, і Богородиця прийшла на допомогу вірянам, — Ніна Главацька розповідає про історію походження свята. — У Влахернській церкві (де знайшли прихисток мешканці міста, а також імператор Лев VI з імператрицею) віряни молилися за своє спасіння, раптом з’явилася Матір Божа. Мотивом встановлення свята Покрови стало чудесне видіння християнського подвижника Андрія Юродивого (Х ст.). Під час нічної молитви у храмі святий побачив Богородицю в оточенні ангелів. У видінні Пречиста тримала свій омофор над людьми, які рятувались від ворогів. Коли видіння зникло, загарбники відступили. Відтоді у Візантії покров-омофор став символом опіки і заступництва Богородиці за народ. На згадку про цю подію константинопольський Патріарх Євтимій започаткував окреме церковне свято — Покрову Пресвятої Богородиці. У Візантії воно проіснувало недовго: уже під кінець століття традиція його відзначання занепала.
Ікона Покрова Пресвятої Богородиці, друга половина 17 ст., с. Стара Сіль, Старосамбірщина
Покрова Пресвятої Богородиці — величне християнське свято, яке відзначається церквами східного обряду. Це свято перейняла і Русь-Україна, де з плином віків воно набуло особливої популярності серед народу. В Україні-Русі воно запроваджене в другій половині ХІІ ст. — невдовзі після появи на наших землях культу Богородиці. В народі свято має назву Покров, Покрова, а дата за новоюліанським календарем з 14 жовтня перейшла на 1 число. З огляду на постійні загарбницькі війни, які впродовж століть виснажували Україну-Русь, ставлячи під загрозу існування її державності, свято Покрови з часом набуло яскравого національного підтексту. Нині для українців Покрова Божої Матері є символом вищого заступництва у визвольній боротьбі нашого народу.
РЕКЛАМА
Століттями українські воїни виборюють право на свободу й незалежність України. Покрова Пресвятої Богородиці втілює ідею спадкоємності цієї боротьби і єднає захисників різних епох. Вже у XVII ст., згідно з історичними переказами, в Україні Покрова пов’язувалася з особливим заступництвом Богородиці за народ перед обличчям ворога-загарбника. Саме контекст захисту у визвольній боротьбі закріпився за святом і в подальші віки. З давнини Богородицю своєю покровителькою вважали українські воїни-захисники. Зараз дата співпадає з Днем українського козацтва, утворення Української повстанської армії, а знедавна і Днем захисників і захисниць України.
Пресвята Богородиця вважалася заступницею українського козацтва. Головну січову церкву завжди будували на честь Покрови Божої Матері. Саме в день цього свята на козацькій раді січовики щороку обирали нового кошового отамана. Ікони Покрови, а також хоругви із зображенням Богородиці козаки брали із собою в походи. Збираючись йти на ворога, вони завжди молились своїй Заступниці: «Під Твою милість прибігаємо! Покрий нас, Мати Божа, чесним Твоїм покровом та ізбави от всякого зла». Свято Покрови Богородиці було одним з найголовніших у запорозьких козаків, які шанували ікону Покрови і будували однойменні храми. Всього за часів Січі існувало 13 Покровських церков. В Україні будували багато Покровських церков. Найстаріша зведена в ХV сторіччі на Хмельниччині. На території музею у Пирогові теж є Покровська церква (1792 року), зібрана з дощечок, перевезених із села Канора Воловецького району Закарпатської області.
РЕКЛАМА
Старовинна Покровська церква, зібрана в Пирогові з окремих дощечок, які доставили з Закарпаття
Культ Богородиці-Заступниці був символічним для покоління українських захисників — воїнів УПА. Українська повстанська армія була створена на Покрову в 1942 р., а в 1947 р. це свято було визнане головним офіційним святом УПА.
РЕКЛАМА
Під захист Божої Матері ввіряють себе сьогодні й воїни ЗСУ. Художник-іконописець Юрій Нікітін створив ікону «Богородиця Покрова Воїнська». Під час повномасштабного вторгнення, цей твір став однією з головних українських православних військових святинь. Оригінал образу зберігається у Святомиколаївському храмі у Києві, а його численні копії відправлені військовими священиками у зону бойових дій як символи захисту для кожного військового, хто зараз воює із загарбником.
Ікона «Богородиця Покрова Воїнська» під час великої війни стала однією з головних українських православних військових святинь
На іконі під омофором Божої Матері зображені українські воїни різних часів: князь Володимир Великий, Іван Мазепа, воїни УПА, січові козаки, бійці Самооборони Майдану з металевими щитами та у касках, сучасні солдати Збройних Сил України, бійці спецпідрозділу «Альфа» СБУ в шоломі й тактичних окулярах, вояки добровольчих батальйонів. Посеред українських лицарів — архистратиг Михаїл — очільник воїнства небесного. Вгорі Богородиця тримає покров над українськими воїнами, а поряд з нею — ангели й душі тих, хто загинув за Україну.
Традиції святкування Покрови та початок пори весіль
— З Покрови господарі починали утеплювати житло: робили загати коло хат, затикали мохом стіни, а також давали лад господарським приміщенням, — продовжує Ніна Главацька. — В цей день перший раз розкладали вогонь у печах, приказуючи: «Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром!» На Покутті, Львівщині, Буковині існував звичай перед святом допомагати бідним і нужденним, «аби Матінка Божа благословила і покрила доброю долею і здоров'ям». Чоловіки і молоді хлопці збиралися і гуртом перекривали хату, лагодили огорожі та шопки вдовам. На Закарпатті на честь свята Покрови жінки дарували сорочку сиротам, тим самим ніби символічно покриваючи їх своїм покровом, освяченим щирою молитвою.
На Буковині на Покрову, коли польові роботи завершені, було прийнято обдаровувати один одного хлібом, «щоб врожаю вистачило на зиму та давав він міць і силу». Хто хотів виказати повагу, той старався першим зайти з хлібом до хати, примовляючи: «Бог дав мені, а я вам ділю: на щастя, на здоров'я, на злагоду». Господиня у відповідь подавала свій хліб, примовялючи: «Най Вас Господь переблагословить, як Ви нас, грішних, переблагословили».
Над криницями у цей день запалювали свічку і капали воском на воду, зазиваючи Матір Божу: «Матінко Божа, Господине-Царице, най буде все зле, що коло цієї водички, вмерле».
З настанням Покрови і аж до Пилипівського посту у селах розпочиналися вечорниці, сватання та весілля. В народі казали: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат — шлюбним вінцем». Вважалося, що молодих, які укладуть шлюб цього дня, сама Богородиця візьме під свій покров-захист і у сім'ї пануватимуть любов і злагода.
На Полтавщині і центральній Україні серед дівчат на виданні був звичай зранку на Покрову перебирати приготовлені для заручин рушники, «аби цього року на рушник стати і рушником сватів пов'язати». Зранку поспішали навстіж відкрити сінешні двері та ворота, «щоб протягом року свати не минали хату».
Напередодні свята дівчата щиро молилися про заміжжя перед іконою святої Покрови: «Свята мати Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою». На ранок ішли до церкви, покривали ікону Богородиці рушником, приказуючи: «Як я Тебе покриваю, так і мене покрий». На Покутті відданиці вірили: хто перший у цей день поставить у церкві «празникову свічку», той скоріше заміж вийде.
На Буковині на Покрову було заведено ворожити на рушниках. Дівчата вішали рушник на дереві і співали: «Покровочко-Покровочко, покрий мені головочку, заквітчай їй у барвінчик, аби борзо мала вінчик…» Промовляючи ці слова, бігли до рушника: яка швидше схопить його — та першою «покриє голову», вийде заміж. А ще був обряд, коли дівчата варили пшеницю на воді з 9-ох криниць, а увечері, відрахувавши 72 кроки від воріт, висипали ложку каші на землю. Потім старалися взяти в руки, що перше потрапить. Якщо земля — буде суджений хліборобом, паличка — теслею, якщо папірець — книжником.
Покрова в Україні — це свято не лише релігійне, а й народно-національне, державне. Однак всі його виміри об’єднані спільним мотивом духовного заступництва та захисту. А тому Покрова завжди була і є для українців днем радісного, піднесеного й урочистого прославляння і звеличення Пресвятої Богородиці, днем вдячності і надії.
З Покровою пов’язано чимало звичаїв та прикмет
В народі з Покровою пов’язано чимало звичаїв та прикмет. Вважалося, що з цього дня починається зима. Люди казали: «Свята Покрова землю вкриває де листом, а де і сніжком», «На Покрову до обіду осінь, а по обіді — зима».
Господарі примічали погоду: якщо цього дня вітер віяв з півночі — зима мала бути холодною і з великими снігами, якщо з півдня — теплою.
Відліт журавлів до Покрови віщував ранній холод. Якщо ж птахи відлітали пізніше, то, вважалося, зима не квапитиметься. За погодою в цей день передбачали, якою буде осінь, зима і Різдво:
- випав сніг на Покрову — Різдво буде без снігу;
- тепла і сонячна погода — осінь буде затяжною;
- якщо хлопець із дівчиною познайомляться на Покрову — будуть подружжям.
Люди дотримувалися ряду заборон: не сварилися, не лихословили, не займалися важкою працею, намагались не прати, прибирати, різати, шити, в'язати, вишивати; не слід було давати і порожні обіцянки — це до невдачі.
Зазвичай до цього дня збирали весь урожай, закінчували всі роботи на полі, в саду і городі та влаштовували широкі гуляння. В цей день прийнято збиратися з близькими за спільним столом.
Нині у цей день заведено йти до храму, поставити свічку і помолитися. У святої Богородиці просять про зцілення від хвороб, родинне щастя і, звісно, моляться про захист від ворогів і мир — у країні та домі. Вважається, що Покрова Пресвятої Богородиці — це день, коли всі молитви будуть почуті.
Нагадаємо, як в давнину проходили вечорниці на Андрія.
