«М'ясний генерал», «совок», «М'ясник Бахмута»… Багато такого говорили про Олександра Сирського, коли він у лютому змінив Валерія Залужного на посаді головнокомандувача Збройних сил України. Говорили, що він був надто консервативним, надто контрольованим, надто готовим витрачати життя своїх воїнів. Тепер сміливе вторгнення 59-річного генерала в Курську область росії змінило цю точку зору — до певної міри. Замість того, щоб докоряти йому за впертість, відсутність фантазії та жертвування життями заради безглуздих тактичних здобутків, його хвалять за планування та виконання однієї з найбільших, найсміливіших і на сьогоднішній день найуспішніших несподіванок війни. Але цей сміливий, ретельно організований і надзвичайно ризикований гамбіт викликає і захоплення, і тривогу, пише The Telegraph.
ВІДЕО ДНЯ
Успіх у Курську не дається безкоштовно. Україна втрачає своїх найкращих людей у боях там. На Донбасі росіяни прискорили наступ і стукають у двері Покровська. Найближчі тижні покажуть, чи Курськ — майстерний удар, що переломив перебіг війни, чи остаточна, жахлива помилка. Результат може вирішити війну і неодмінно вирішить, яким історія запам’ятає Олександра Сирського. Курськ вже дещо змінив погляди на нього.
Анонімно український ветеран сказав журналістам видання: «Серед піхоти він відомий як дуже консервативний та із прямою тактикою. У мене була така ж думка про нього до Курська. Я приємно здивований, як йому вдалося втаємничити підготовку і перші удари від новин і каналів Telegram».
Його рішення тримати плани в таємниці від західних союзників, а також від більшої частини українських військових і уряду, здається, було виправданим.
РЕКЛАМА
Генерал-полковник Сирський, як і всі офіцери його покоління, є «продуктом радянської армії». Народився в 1965 році у Володимирі, на схід від москви, він переїхав до України підлітком і навчався у Московському вищому військовому командному училищі, перш ніж розпочати військову кар’єру. Він був командиром під час війни на Донбасі 2014 року, коли росія почала своє перше вторгнення, і відтоді воює з росіянами.
До моменту осіннього масштабного вторгнення 2022 року він очолював сухопутні війська — фактично заступник Валерія Залужного, великого, усміхненого, схожого на ведмедя головнокомандувача, улюбленця українських рядових. Під керівництвом генерала Залужного він керував як успішною обороною Києва у 2022 році, так і шоковим бліцкригом, під час якого восени була відвойована Харківська область, що стало двома найбільшими перемогами України у війні. Тому, коли Володимир Зеленський, президент України, посварився з генералом Залужним і відправив його у відставку в лютому, генерал-полковник Сирський став логічною заміною. Але й дорога 10-місячна оборона Бахмута, який остаточно перейшов під контроль ворогів у травні минулого року, теж належала йому.
РЕКЛАМА
Високі втрати в цій битві та його наполегливі спроби відбити її контрнаступом минулого літа викликали гостру критику.
«Ніхто, кажуть його захисники, краще не розуміє, що потрібно зробити, щоб змусити росіян зазнати невдачі — і якщо вони не зазнають невдачі, то мінімізувати шкоду, яку вони можуть завдати. Він також набагато суворіший, ніж його попередник, з твердою вірою в силу ієрархії командування. Він має репутацію трудоголіка, який мало спить, призначає зустрічі на жахливу ранню годину, має підлеглих, а не друзів, і не зацікавлений у тому, щоб люди його любили. Іншими словами, він може бути важким начальником. Не дивно, що деякі люди скаржаться на нього.
РЕКЛАМА
Що стосується Бахмута, то саме пан Зеленський зрештою наполіг на тому, щоб утриматися там, незважаючи на зростання витрат", — йдеться у статті.
Жорсткий, позбавлений фантазії м'ясний генерал чи сталевий майстер маневру? Яка з цих двох надзвичайно різних репутацій залишиться, багато в чому залежатиме від результатів битв на Курщині та Донеччині.
«Його першим серйозним рішенням був відступ з Авдіївки наприкінці зими. Відтоді він керував важким і деморалізуючим відступом у Донецькій області. До Курська найближчим, що він міг назвати перемогою, було стримування російського наступу на Харківщині в травні. Але це було зіпсовано легкістю, з якою росіяни перетнули кордон на початку тієї атаки. У результаті почали закликати до відставки генерал-полковника Сирського. Це додає політичний аспект нинішньому наступу: за цими закликами у Києві, за чутками, стоїть Андрій Єрмак, впливовий керівник адміністрації Зеленського. Деякі припускають, що Курськ — це частково спроба генерал-полковника Сирського відкупитися», — констатують автори публікації.
Раніше публікувалася думка експерта, за яких умов Курська операція ЗСУ може мати довгостроковий успіх.
