Вчені розповіли, чому Велика червона пляма зменшується © NASA Розміри урагану скоротилися за час спостережень.
Вчені заявили про те, що їм, можливо, вдалося розкрити таємницю знаменитої Великої червоної плями на Юпітері. Люди спостерігають за нею упродовж століть, але за цей час гігантський ураган суттєво зменшився. Тепер дослідники знають, чому, повідомляє Science Alert.
Навіть зараз ураган набагато більший за Землю, вітри в ньому рухаються проти годинникової стрілки на швидкості близько 680 кілометрів на годину. Але, незважаючи на це, Велика червона пляма значно зменшилася з моменту появи перших достовірних записів про неї в 1831 році. І вона продовжує зменшуватись.
Вчені вважають, що змогли розкрити цю таємницю. Велика червона пляма «живиться» іншими, дрібнішими ураганами, які вливаються в неї. І без цих дрібніших штормів знаменитий ураган не може підтримувати свої розміри.
Наприкінці ХІХ століття Велика червона пляма сягала 39 тисяч кілометрів у поперечнику, зараз – 14 тисяч кілометрів. Діаметр Землі — 12 742 кілометри, тобто наша планета все ще може поміститися всередині урагану. Але зараз Велика червона пляма відносно невелика.
Вчені вивчали це зменшення, але його причини тривалий час залишалися загадкою. Юпітер дуже відрізняється від Землі. Але, незважаючи на ці відмінності, атмосферні гази поводяться певним чином.
Дослідження 2021 року показало, що Велика червона пляма росте за рахунок дрібніших штормів, які поглинає. Тому вчені взяли за основу процеси, які спостерігалися на Землі, щоби навчити моделі, розроблені для Юпітера.
У струменевих течіях, які циркулюють в атмосфері Землі, можуть утворюватися довгоживучі системи високого тиску, які називаються тепловими куполами, або блоками, де струменеві течії уповільнюються аж до зупинки. Ці блоки можуть відігравати значну роль у формуванні хвиль тепла та посухи, оскільки вони утримують високі температури під собою протягом тривалих періодів.
Довговічність цих блоків була пов’язана з антициклонами та іншими дрібнішими погодними явищами. Вчені використали цю інформацію, щоб створити модель атмосфери Юпітера та Великої червоної плями.
Виявилося, що коли шторм меншого розміру стикається з Великою червоною плямою, вона збільшувалася або залишалася незмінною порівняно з моделюванням без таких взаємодій. І чим більше таких поглинань було, тим стабільнішою була пляма. Грала роль і сила дрібнішого урагану. Чим сильнішим він був, тим більший імпульс давав Великій червоній плямі.
Раніше вчені використали Великий бінокулярний телескоп, що розташовується на горі в Аризоні, та отримали знімки Іо – супутника Юпітера. І отримані знімки настільки детальні, що можуть конкурувати із зображеннями цього вулканічного світу, зробленими у космосі.
