Хмару пилу могло породити зіткнення астероїдів © NOIRLab/NSF/AURA/J. da Silva/Spaceengine Хмару пилу помітили ще 20 років тому, але тепер змогли пояснити її появу.
Близько 20 років тому астрономи виявили хмару з частинок пилу біля молодої зірки на відстані 63-х світлових років від нас. Але нещодавні спостереження, проведені за допомогою телескопа “Джеймс Вебб”, дозволили з’ясувати, що ця хмара загадковим чином зникла. Вчені припускають, що уламки з’явилися внаслідок якоїсь катастрофічної події, яка зруйнувала великі небесні тіла та розпилила їх за системою Бета Живописця, повідомляє Gizmodo.
Дані «Джеймса Вебба» дозволили помітити істотні зміни в енергетичних характеристиках, випромінюваних порошинками, виявленими навколо Бети Живописця, при цьому частинки повністю зникли.
Вчені порівняли дані “Джеймса Вебба” з більш ранніми спостереженнями телескопа “Спітцер”, проведеними в 2004-2005 роках. Вони дійшли висновку, що 20 років тому в планетній системі сталося зіткнення двох великих астероїдів, в результаті якого вони розпалися на частинки, дрібніші за цукрову пудру.
На думку дослідників, у міру віддалення від зірки пил остигнув, тому більше не випромінює теплові характеристики, які були зафіксовані спочатку.
«Щоразу, коли астрономи дивляться на небо і щось бачать, вони припускають, що все перебуває у стійкому стані і не змінюється. Причина, через яку ми так думаємо, полягає в тому, що якщо ви думаєте про конкретний момент, на який дивитися, це дуже мало в порівнянні з тим, скільки років цим об’єктам, тому ми просто думаємо, що шанси вловити щось цікаве дуже малі», – заявила провідний автор дослідження Крістін Чен з Наукового інституту космічного телескопа та Університет Джонса Хопкінса.
Але це припущення виявилося неправильним для Бети Живописця, вік якої, за оцінками, становить від 20 до 26 мільйонів років. Для порівняння, вік Сонячної системи оцінюється у 4,5 мільярда років. На ранніх етапах розвитку зіркові системи украй непередбачувані, оскільки кам’янисті планети все ще формуються внаслідок зіткнення астероїдів.
Таким чином, зміни, які спостерігаються у Бета Живописця, були доволі значними. Розрахунки вчених показують, що хмара пилу була у 100 тисяч разів більшою, ніж астероїд, що вбив динозаврів. Це говорить про те, що зіткнення, яке могло призвести до утворення цієї масивної хмари, ймовірно, сталося з астероїдом розміром з Весту. Це друге за масою тіло у Головному поясі астероїдів, діаметр якого оцінюється у 530 кілометрів.
«Ми думаємо, що такі великі зіткнення, мабуть, відбулися в нашій Сонячній системі, коли вона була того ж віку, що було частиною процесу формування планет земної групи. Ми можемо подивитися на поверхні Місяця, Марса та Меркурія, і на всіх них є кратери, що говорить нам про те, що удари відбувалися набагато частіше, коли наша Сонячна система була молодою», – додала Чен.
Раніше міжнародна група астрономів виявила вуглець у молодій, 350-мільйолітній версії однієї з галактик – це ознака того, що умови для життя могли сформуватися у Всесвіті ще з початку його існування.
