На Місяці знайшли два невідомі мінерали © depositphotos/Wavebreakmedia Вони утворилися під впливом космічного випромінювання.
Вчені вивчили зразки місячної породи, доставлені на Землю апаратом «Чан’є-5», і знайшли в них два нові мінерали, що складаються з титану та кисню. Це сьомий та восьмий місячні мінерали, які ніколи не зустрічалися на Землі, повідомляє IFLScience.
Недавні дослідження показали, що титан є важливим для геології та історії Місяця. Як і на Землі, він часто з’єднується з киснем, утворюючи діоксид титану (TiO2). Але нове дослідження показало, що ці елементи можуть зв’язуватися й у зворотному співвідношенні. Але, мабуть, це можливо лише на Місяці.
Удари метеоритів залишили на поверхні супутника Землі скло. У ході нового дослідження вчені вивчили скляну намистину, яку доставив на нашу планету «Чан’є-5». За допомогою трансмісійного електронного мікроскопа вони виявили одні й ті самі елементи, структуровані трьома різними способами. Один з них, рутил, — найпоширеніша форма діоксиду титану на Землі. Він широко використовується в оптичному устаткуванні через його здатність заломлювати світло.
Діоксид титану зустрічається і в інших кристалічних структурах Землі. Але їх дослідники не виявили, виявивши Ti2O. Автори називають їх тригональним і триклінним Ti2O, але поки що їм не дали офіційної назви. Ці два матеріали вказують на зміни, які відбуваються з матеріалами, що містять титан, у яких немає захисту від бомбардування з космосу.
Астронавти місії «Аполлон» доставили на Землю кілька мінералів, які ніколи не зустрічалися на планеті. Після цього геологи намагалися з’ясувати, як вони утворились. Дослідники піддавали зразки впливу іонів водню та гелію, імітуючи вплив сонячного вітру, а також бомбардували їх лазерами. В результаті їм вдалося отримати нові фази мінералів, багатих залізом і кремнієм, але, незважаючи на велику кількість титану на ближньому боці Місяця, ні в місячних зразках, ні при моделюванні не було виявлено нових форм мінералів, що містять титан.
Можливо, проблема в тому, що вчені не враховували вплив мікрометеоритів.
Як випливає з назви, мікрометеорити дуже малі. Але хоч би якими маленькими вони були, вони летять на швидкості близько 20 кілометрів на секунду, без атмосфери, яка могла б їх сповільнити, і можуть завдати суттєвого удару. При ударі мікрометеорити можуть розплавити камені, з якими стикаються, або навіть випарувати їх. Речовина, що твердне, може суттєво відрізнятися від первинного матеріалу.
У намистині, яку вивчили дослідники, залишився кратер від мікрометеориту із чотирма зернами неправильної форми, які поєднують у собі титан та кисень. Усі вони містять кристалічні ґрати. У деяких випадках, як і очікувалося, на кожен атом титану припадає два атоми кисню, але в інших спостерігається протилежне.
Виявлені зерна настільки малі, що можуть здатися незначними, але, за словами вчених, оксиди титану діють як каталізатори багатьох реакцій у присутності сонячного світла. Ti2O поглинає більше ультрафіолетового та видимого світла, ніж TiO2, і тому, ймовірно, є ще сильнішим фотокаталізатором, що потенційно викликає значні зміни у пилу навколо нього. Хоча Ti2O не зустрічається у природних умовах на Землі, його виробляють у лабораторіях для виготовлення фотокаталітичних плівок.
Раніше вченим вдалося пояснити деякі аномалії у поведінці Місяця. За їхніми словами, мільйони років тому супутник Землі буквально «вивернувся навиворіт». Те, що було на поверхні, опустилося вниз, а те, що було внизу, піднялося нагору.
