Співпраця США та Японії в Арктиці: новий етап США та Японія посилюють співпрацю в Арктиці
Головне:
- Зміна клімату та зростання стратегічного значення Арктики через нові морські шляхи та природні ресурси створюють виклики для світового порядку, що базується на правилах.
- Відсутність стратегічної присутності Сполучених Штатів у сфері арктичних кліматичних досліджень створює вакуум, який можуть заповнити противники, якщо його не займуть демократичні країни.
- Японії, у тісній співпраці з північними партнерами, необхідно посилити свій внесок у врядування в Арктиці, спираючись на наукову стійкість та екологічні зусилля.
Зміна клімату та агресивні дії Росії й Китаю щодо заяв на права у Високій півночі створюють серйозні виклики для порядку, заснованого на правилах, який донедавна регулював Арктику. Країни, зацікавлені та виграють від цього порядку, мають можливість посилити свою стратегічну присутність та операційну інфраструктуру. Ця група включає не тільки офіційно визнані арктичні держави, такі як Сполучені Штати, але й прилеглі морські держави, наприклад, Японію, на яку безсумнівно вплине геополітична конкуренція, що виникне внаслідок відкриття нових морських шляхів, виявлення природних ресурсів та другорядних наслідків різноманітних викликів, з якими стикається Арктика.
Стратегія Японії щодо Арктики
Хоча Японія не є арктичною державою, її статус морської держави та близькість до Північного Льодовитого океану означають, що вона легко піддається впливу кліматично зумовлених екологічних змін, мінливих морських шляхів та змін інфраструктури в Арктиці. Країна має довгу історію арктичних досліджень, будучи першою неарктичною державою, яка створила спостережну станцію, та отримавши статус спостерігача в Арктичній раді у 2013 році.
Через свою Арктичну політику 2015 року Токіо ґрунтує свою взаємодію на трьох основних напрямках: дослідження та розробки, міжнародне співробітництво та стале використання. Її арктична політика вбудована в ширший Основний закон Японії про морську політику, який оновлюється кожні п’ять років. Третій основний план 2018 року формально визначив арктичну політику як окремий пункт у загальній політиці щодо океану.
У відповідь на геополітичні шоки, такі як вторгнення Росії в Україну, японська взаємодія з Арктикою зазнала тонкого, але важливого перекалібрування з явним обговоренням Арктики в Четвертому основному плані 2023 року щодо «комплексної морської безпеки». Це охоплює не тільки традиційну оборону, але й економічну безпеку та захист міжнародного морського порядку. Хоча Японія не дотримується чіткої військової позиції в Арктиці, Четвертий основний план наголошує на необхідності «модернізації оборонних можливостей Японії та можливостей правоохоронної діяльності на морі, а також постійного посилення стримування та реагування», що різко контрастує з попередніми основними планами.
Незважаючи на ці зрушення, Японія продовжує використовувати науку та технології як дипломатичний інструмент у взаємодії з Арктикою. У Основному плані 2018 року зазначено: «наука та технології є найбільшою силою Японії, коли йдеться про лідерство в арктичній політиці». Як наслідок, Японія започаткувала довгострокові дослідницькі ініціативи, такі як «Арктичний виклик для сталого розвитку», та запустила своє перше арктичне дослідницьке судно «Мірай II», яке слугуватиме міжнародною дослідницькою платформою. Майбутнє розгортання «Мірай II» показує, що Японія може діяти незалежно в арктичних умовах, одночасно генеруючи наукові дані для посилення впливу країни на процеси встановлення правил.
Арктична стратегія США
Арктичний підхід адміністрації другого терміну Трампа зосереджений на видобутку природних ресурсів та важливості регіону для оборони та безпеки. Хоча адміністрація ще не розробила Національну стратегію для Арктичного регіону, вона виробила політику, що демонструє визнання арктичного потенціалу для підвищення процвітання США та внеску в оборону батьківщини.
Одним із перших виконавчих наказів, підписаних Президентом Дональдом Трампом, був «Розкриття надзвичайного ресурсного потенціалу Аляски», спрямований на прискорення видобутку ресурсів Аляски, в тому числі в Арктиці. Документ зосереджується на аляскинських викопних видах палива, зокрема на створенні потужностей для виробництва та експорту скрапленого природного газу (СПГ). Адміністрація Трампа скасувала попередні обмеження на видобуток нафти та газу в Алясці, схвалила розвиток інфраструктури для розширення доступу до мінеральних родовищ та відновила оренду нафти і газу в Арктичному національному заповіднику дикої природи. Адміністрація також наголошувала на Арктиці, особливо на Гренландії, як на джерелі критично важливих мінералів для зменшення залежності США від Китаю.
Хоча роль Арктики в безпеці була менш помітною в офіційній політиці, ніж у риториці, як Національна стратегія безпеки 2025 року, так і Національна стратегія оборони 2026 року підкреслюють необхідність «забезпечення ключових територій» у Західній півкулі, в тому числі в Арктиці. Це відображає визнання того, що Арктика є ключовим вектором повітряних та морських загроз для Сполучених Штатів, а також ролі інвестицій в інфраструктуру на Алясці та Космічній базі Птуффік у Гренландії для оборони батьківщини США.
Постійна стурбованість злочинною діяльністю Росії та Китаю в Арктиці спонукає Сполучені Штати інвестувати в можливості для збільшення присутності в Арктиці, включаючи криголами для Берегової охорони США. Однією з конкретних арктичних стратегій, розроблених нинішньою адміністрацією, є «Стратегія безпеки арктичних вод», викладена в «Плані дій США на морі» 2026 року. Вона окреслює пріоритети США для забезпечення «економічного зростання та більшого процвітання для американського народу» в Арктиці, включаючи покращення обізнаності про обстановку, розширення парку криголамів та підтримку потреб безпеки Морської транспортної системи, яка охоплює всі види морського транспорту.
Геополітична напруженість
Оскільки Арктика нагрівається майже в чотири рази швидше, ніж решта світу, танення льоду створює нові морські шляхи, що вимагають навігації за допомогою криголамів. Хоча 45 суден НАТО майже дорівнюють 57 російським, флоти НАТО застаріли. На додаток до чисельної переваги, Росія є єдиною країною, що має криголами з ядерним двигуном, які не потребують частого дозаправлення.
Іранська війна продемонструвала, що блокада морських шляхів може мати глобальні наслідки. Через західні санкції Росія спрямувала нафту та газ до Північного морського шляху, що скорочує час подорожі між Європою та Азією до 40%. Незважаючи на бачення Арктичної ради щодо просування Арктики як «регіону миру, стабільності та конструктивного співробітництва», Москва претендує на Північний морський шлях як на свою територію та контролює прохід суден.
Арктичний регіон, що показує морські шляхи через Північно-Східний прохід, Північний морський шлях та Північно-Західний прохід. Карта надана Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень.
Для Китаю Арктика стає ще одним важелем для глобального економічного впливу. Він вже домінує в глобальних ланцюгах постачання критично важливих мінералів, контролюючи 70% видобутку рідкоземельних металів та 90% подальшої переробки та обробки, що є критично важливим для національної безпеки США. Погроза президента Китаю Сі Цзіньпіна у 2025 році припинити експорт рідкоземельних металів для іноземних військових продемонструвала, наскільки Вашингтон вразливий до примх Пекіна. Незважаючи на майже монополію Китаю, він також прагне отримати доступ до невикористаних родовищ рідкоземельних металів Гренландії. Пекін багато інвестує в російську арктичну енергетику, отримуючи знижені ціни та меншу вразливість до глобальних шоків, одночасно надаючи Москві рятівний круг в умовах санкцій. Домінування Москви в арктичній території, з понад половиною берегової лінії Північного Льодовитого океану, що належить Росії, та неперевершена переробка та обробка Китаю становлять серйозну загрозу для вільного та справедливого арктичного енергетичного ринку.
Рекомендовані сфери для двостороннього співробітництва
Морське співробітництво
Оскільки НАТО відстає у виробництві криголамів, Японія, будучи третім за величиною глобальним суднобудівником, може надати високоякісні та передові можливості для подолання цього розриву. Сполучені Штати можуть використати японську експертизу для спільної розробки автономних криголамів з ядерним двигуном. Альянс може спиратися на Закон SHIPS для Америки 2024 року для зменшення експортних обмежень для довірених іноземних фірм, щоб дозволити навчання та інвестиції японських технологій у суднобудівну промисловість США. Натомість японські суднобудівники можуть сприяти збільшенню виробництва суден, придатних для Арктики, за межами обмеженого внутрішнього виробництва США. Посилення морської промислової бази США та Японії протидіятиме зростаючій китайсько-російській військово-морській співпраці в Арктиці та за її межами.
Щоб союзники могли зберегти свою присутність в Арктиці, їхні флоти повинні бути здатними ефективно відстежувати морську обстановку. Однією з рекомендацій є відродження Вашингтоном і Токіо протичовнової оборони та акустичного виявлення, що застосовувалося в Північній Тихоокеанській області під час Холодної війни. Існуючу архітектуру підводного спостереження слід модернізувати сучасними технологіями для вирішення сучасних викликів. Наприклад, підводні сонари США можуть бути об’єднані з японськими технологіями протидії радіолокації та радіоелектронної боротьби для покращення відстеження ворожих флотів.
Енергетична інфраструктура
Ще одна сфера спільних інтересів Вашингтона та Токіо – арктична енергетична безпека. З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну Токіо зменшив свою залежність від російської енергії, але все ще залежить від російського імпорту для 10% свого СПГ. Оскільки 95% японської нафти надходить з нестабільного Близького Сходу, диверсифікація енергопостачання є життєво важливою для стійкості Японії. У 2025 році Трамп і прем’єр-міністр Японії Сане Такеічі оголосили про японські інвестиції в газопровід Alaska LNG для зміцнення японської енергетичної безпеки, генерації доходів для США та зменшення частки Москви на ринку. Лідери також домовилися про рамкову угоду для зміцнення ланцюгів постачання критично важливих мінералів, яка передбачає спільне фінансування, створення запасів та Групу швидкого реагування безпеки для усунення вразливостей. Ця угода про критично важливі мінерали є унікально придатною для підриву контролю Москви над арктичними ресурсами та монополії Пекіна на переробку.
Рекомендовані сфери для японського лідерства
Стратегічна дипломатія
Токіо відіграє життєво важливу роль у заповненні прогалини, залишеної Вашингтоном у сфері «м’якої сили» в Арктиці. Але оскільки Японія не є арктичною державою, вона повинна працювати спільно з арктичними партнерами НАТО. Японія та її північні партнери з безпеки (Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція) можуть спиратися на Ініціативу північноєвропейської дипломатії, яка наголошувала на арктичному співробітництві в галузі науки, технологій та оборони. Основні плани Японії щодо політики океану заклали міцний фундамент, але геополітична ситуація вимагає оновлення арктичної політики Японії, яка має десятирічну історію. Токіо має чітко пояснити, як його загальна стратегія щодо порядку, заснованого на правилах, підтримується поточними науковими та екологічними ініціативами.
Наукові дослідження та екологічна стабільність
На тлі розколотих трансатлантичних відносин Токіо має виступати як надійний посередник між Північною Америкою та Північною Європою для підтримки темпів арктичних наукових досліджень та збереження довкілля. На перший погляд, екологічні фактори можуть здаватися не такими тривожними, як спільні військові навчання Росії та Китаю. Однак військово-морське домінування вимагає даних у реальному часі для навігації перешкод, таких як хвилі та льодові поля. Арктичні супутники Японського агентства аерокосмічних досліджень ідеально розташовані для обміну даними з однодумцями з північних партнерів. Натомість, північні країни можуть включити Японію до своєї підводної інфраструктури оптоволоконних кабелів. Диверсифікація підводних кабелів від вузького місця в Суецькому каналі, через який зараз проходить багато з них, зміцнює цифрову інфраструктуру Японії та північних країн.
Управління ризиками стихійних лих
Танення арктичного льоду та підвищення рівня моря спричиняють посилення штормів та повеней, тоді як танення вічної мерзлоти та ерозія узбережжя загрожують екосистемам. Як країна, особливо вразлива до стихійних лих, Японія добре оснащена для надання арктичним країнам інструментів готовності для протистояння кліматичним викликам. Японія може поділитися досвідом, отриманим від вітчизняних систем раннього попередження та реагування на надзвичайні ситуації – наприклад, використовуючи японський суперкомп’ютер для прогнозування арктичних повеней. Японське лідерство в управлінні стихійними лихами не тільки покращує глобальну обізнаність про ситуацію, але й демонструє прихильність Японії до вільного, справедливого та відкритого арктичного простору, заснованого на верховенстві права.
Висновок
Арктика стає ключовим полем геополітичної конкуренції. Глобальне потепління створює природні небезпеки, які вимагають експертного навігування, але водночас відкриває можливості для дослідження невикористаних запасів природних ресурсів та морських шляхів. Незважаючи на потребу в точних наукових даних у реальному часі, Вашингтон значно підірвав дослідження навколишнього середовища, пов’язані з кліматом, та втратив свою довіру як надійний союзник. В умовах напружених трансатлантичних відносин Токіо є ідеальним кандидатом для співпраці зі своїми північними партнерами з безпеки задля захисту справедливого економічного ринку та відкритих вод в Арктиці. Як світовий лідер у новітніх технологіях, Японія володіє необхідною експертизою для модернізації військово-морського флоту та цифрової інфраструктури країн-однодумців, щоб залишатися конкурентоспроможною проти Пекіна та Москви. Однак Японія не повинна робити це повністю самотужки. Вона все ще може розраховувати на Вашингтон у таких сферах, як інвестиції в природні ресурси та морська безпека, які залишаються життєво важливими пріоритетами національної безпеки США. Спільне посилення морських оборонних галузей та забезпечення диверсифікованих та стійких ланцюгів постачання може ефективно стримувати примусову діяльність противників. Величезні кліматичні та антропогенні виклики в Арктиці, а також творчі рішення, необхідні для їх подолання, матимуть тривалі наслідки для альянсу США та Японії як у регіоні, так і в усьому світі.
Подяки
Ця робота щодо участі Японії та США в Арктиці під керівництвом Ініціативи з безпеки Індо-Тихоокеанського регіону Центру стратегії та безпеки імені Скоукрофта Атлантичної ради стала можливою завдяки підтримці Посольства Японії в Сполучених Штатах Америки. Атлантична рада дотримується суворої політики інтелектуальної незалежності, а аналіз та висновки, представлені в цій аналітичній записці, належать виключно авторам.
Про авторів
Кіоко Імаї
Безпека та оборона
Японська
Коннор МакПартланд
НАТО
Безпека та оборона
Одрі Ро
Кібербезпека
Японія
Пов’язаний контент
Випуски25 лютого 2026 р.
Чому Арктика важлива для Сполучених Штатів
АвториДжулія Нешейват
Регіон стрімко стає геополітичною ареною, де поглиблення співпраці Росії та Китаю кидає виклик західному домінуванню.
Китай
Критично важливі мінерали
Новий Атлантист22 вересня 2025 р.
Чому Японія розгорнула винищувачі на базах НАТО в США, Канаді та Європі?
АвториЕксперти Атлантичної ради
В рамках операції «Атлантичні орли» Токіо відправив чотири винищувачі F-15 та чотири додаткові військові літаки до Сполучених Штатів, Канади, Великої Британії та Німеччини.
Німеччина
Японія
Аналітична записка23 вересня 2024 р.
Розширення партнерства США та Японії в сфері економічної безпеки: залучення союзників та партнерів
АвториЕмі Сірайт
Економічна безпека стала пріоритетом національної безпеки в Токіо та Вашингтоні, оскільки обидві країни стикаються з викликами, пов’язаними з цивільно-військовим союзом Китаю та економічним примусом. Узгодження поглядів Токіо та Вашингтона щодо стратегічних питань Китаю та збіг їхніх пріоритетів у сфері економічної безпеки породили нову еру альянсної співпраці з цих питань.
Китай
Економіка та бізнес
Ознайомтеся з програмами
Ініціатива з безпеки Індо-Тихоокеанського регіону (IPSI) інформує та формує стратегії, плани та політику Сполучених Штатів та їх союзників і партнерів для вирішення найважливіших викликів безпеці, що зростають в Індо-Тихоокеанському регіоні, включаючи зростаючу загрозу з боку Китаю для міжнародного порядку та дестабілізуючі ядерні розробки Північної Кореї. IPSI створює інноваційні аналітичні матеріали, проводить настільні навчання, організовує публічні та приватні зустрічі, а також взаємодіє з урядами, військовими, засобами масової інформації, іншими ключовими приватними та державними зацікавленими сторонами, а також громадськістю США, союзників та партнерів.
Дізнатися більше
Трансатлантична ініціатива безпеки прагне зміцнити міцні та стійкі трансатлантичні відносини, які готові стримувати та захищатися, досягати успіху в стратегічній конкуренції та використовувати новітні можливості для вирішення майбутніх загроз та можливостей.
Дізнатися більше
Енергетика та довкілля
Європа та Євразія
Японія
Політика та дипломатія
Безпека та оборона
Сполучені Штати
Зображення: JAMSTEC Mirai II передній вид зліва на верфі JMU Isogo, Йокогама 26 липня 2025 р., Авторство: Hunini
Джерело новини: www.atlanticcouncil.org