Різдво Христове — одна з найбільших урочистостей, що відзначається християнськими церквами. З давніх часів українці ретельно готувались до різдвяних свят. Про які різдвяні традиції не слід забувати і сьогодні, щоб зберегти дорогоцінні крихти нашої культури, розповіла «ФАКТАМ» Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
Чому у 2023 році Різдво в Україні святкуємо двічі
— Ще на початку цього року Різдво відмічали 7 січня, — нагадує Олена Громова. — І ось святкуємо знов — вже до настання Нового року. Чому так? Дата мінялася в залежності від обраного літочислення. Як це відбувалось? Юліанський календар (від 46 р. до Різдва Христова) імператора Юлія Цезаря виявився не зовсім точним (тривалість його була довша за астрономічний, і за 1,5 тис. років різниця досягла 10 днів). Всі церкви дотримувалися цього сонячного календаря аж до XVI століття. Папа Римський Григорій XIII провів реформу у 1582 році: за 4 жовтня зразу настало 15 жовтня — цей календар назвали григоріанським. Його прийняла більшість країн Заходу та римська церква. Православний же патріархат продовжував далі жити за юліанським календарем.
ВІДЕО ДНЯ
У східних вірян теж відбулися деякі зміни. Так, в Україні (в УНР) 12 лютого 1918 року ухвалили відповідний закон — і 16 лютого 1918 року стали вважати вже 1 березня 1918 року за григоріанським календарем. Але церква продовжувала прив'язувати всі дати до юліанського літочислення. Від XVI до XX століття минуло 400 років, і різниця між календарями становила 14 діб. От католики й святкували Різдво 25 грудня, а православні — 7 січня.
Сьогодні за новоюліанським календарем (удосконалений юліанський календар) Різдво святкують 25 грудня у більшості країн світу. В Україні з 2017 року почали відмічати Різдво Христове 25 грудня і 7 січня (обидві дати — вихідні дні). З 18 жовтня 2022 року на засіданні Священного Синоду ухвалили святкування Різдва 25 грудня (за новоюліанським календарем), а 2 лютого 2023 року Священний Синод ПЦУ дозволив повне використання новоюліанського календаря. 24 травня 2023 року на Архієрейському Соборі прийняли рішення: з 1 вересня 2023 року ПЦУ переходить на новоюліанський календар (це не стосується пасхальних свят). Зараз Різдво 25 грудня, як і в усіх інших країнах, де нерухомі свята відмічають за григоріанським і новоюліанським календарями…
РЕКЛАМА
Якщо колядники оминали оселю, то це хазяїв ображало і вважалось ганьбою
— В радянські часи для нашого населення поступово Новий рік поставив Різдво на друге місце, — продовжує етнографиня. — Але, як свідчать етнографічні дослідження, в західних регіонах залишалось домінування Різдва.
Як же проходило найвеличніше свято року в давнину? Святкова служба Божа проходила вночі й зранку. Громадою співали колядки, а священники закликали колядників не обминати ані хворого, ані бідного, ані вдови, ані сироти. Родичі, які побували в церкві, вітали членів родини, що залишались вдома: «Христос народився!», а у відповідь чули: «Славімо його!». Зранку після спільної молитви всі розговлялися. Піст закінчився і вже можна було їсти скоромне, яке готувалось раніше, але не подавалось на Святвечір. Не забували в ці дні згадувати померлих родичів та друзів.
РЕКЛАМА
Зранку після спільної молитви всі члени родини розговлялися (фото зі святкової експозиції Музея історії Києва)
Колядування — невіддільний елемент Різдва. Колядки — веселі пісні на релігійну тематику. До колядок молодь готувалась на вечорницях. Для гуртів робились зірки (звізди). Їх закріплювали на палиці та покривали позолоченим папером, зірки робили схожими на сонце з променями. Цей витвір символізував Вифлеємську зірку і сповіщав про народження Спасителя.
РЕКЛАМА
Атрибут колядників – різдвяна звізда у формі сонця з декількома або багатьма променями
В різних регіонах звізди виготовляли по-своєму: десь було 4−8 променів, а десь набагато більше. Навіть гурти між собою змагались, в кого звізда краще вийде (інколи створювали такі важкі атрибути, що возили їх на підводах по дворах).
Відвідуючи оселі, колядники просили дозволу заколядувати, а коли господарі погоджувались, співали та розігрували жартівливі вистави, за які отримували нагороду — солодощі або гроші.
Колядники ходили зі звіздами і заспівували пісень тільки з дозволу господарів, які обдаровували учасників гуртів грошима або солодощами
Одна з найпопулярніших колядок, яку співають зараз по всій Україні, «Добрий вечір тобі, пане господарю»:
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той перший празник — Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той другий празник — Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той третій празник — Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Колядниками прийнято було ходить хлопцям, але на початку XX ст. до гуртів приєднувалися вже й дівчата. Колись колядників усіляко припрошували заколядувати. Якщо ж під час свят вони оминали оселю, то це хазяїв ображало і вважалось ганьбою. Як до хати завітало багато колядників, то цим господарі гордилися: адже велика кількість колядників сприяла багатству, прибуткам і добробуту в родині в наступному році.
На Покутті бігли колядувати вже на Святий Вечір, на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та на Гуцульщині ходили по хатах в перший день Різдва (після богослужіння), на Західному Поділлі — зранку на другий день свят.
Колядування, яке має дуже давню історію і сягає корінням в дохристиянську епоху, пов’язують з народженням Коляди й появою нового Сонця. Язичники проганяли Коротуна, який намагався з’їсти нове Сонце, намагалися захистити новонародженого Божича і сповіщали людей про його народження, а його зображення носили з собою. Як сходила на небі зоря, колядники співали господарям у дворах величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й назвали колядами або колядками. Згодом колядування прилучили до Різдва, і в колядках з’явились біблійні й світські мотиви. На більшості території України колядували до Водохреща (відбудеться 6 січня). Проте на Київщині до середини минулого століття колядники ходили до Стрітення Господнього (2 лютого).
Між колядками, щедрівками та засівалками є суттєва різниця. Колядки виконують на Різдво, щедрують напередодні Нового року, а засівають вже в перший день Нового року. В колядках прославляють народження Христа, а щедрують, бажаючи добробуту родині, багатого урожаю.
Засівалки схожі на щедрівки, однак їх співають вранці на свято святого Василя. Якщо у щедрівках постійно повторюють про «добрий вечір» або «щедрий вечір» (Маланка зі щедрівками прийде 31 грудня, коли готується Щедра кутя), то в засівалках — «сію-вію, посіваю» (бо зранку в перший день Нового року з обрядовими піснями засівають зерном хати родичів та сусідів). Окрім того, у деяких засівалках згадується святий Василь.
Різдвяні прикмети та заборони
— На Різдво вся родина намагалася збиратися разом, ходили на кутю до родичів, кумів, в той же час згадували предків, — продовжує Олена Громова. — Наступний день за Різдвом — День Марії, жінки особливо шанували її й не завантажували себе роботою в цей час.
Здавна на Різдво придивлялись до погодних умов, що важливо для хліборобів: «Якщо сонячний день — чекати врожаю на хліб», «Сніг піде — гарно вродить озимина», «Якщо без морозу та снігу, то Великдень може бути холодним і навіть під сніг». «На Різдво багато бурульок — вродить ярина, особливо ячмінь». «Який день на Різдво, такий і на Петра». Яскравий місяць на безхмарному небі — до значного похолодання. Як свято випадає на молодий місяць, то чекай неврожайного року. В давнину дивились на дату Різдва: на який день тижня випадає, в такий же в липні починати жнива.
Різдво, як вважали в давнину, оберігало рід. Вірили, як пройде свято, таким і рік буде. Не можна було снідати доти, поки вся родина не збереться після церкви, чекали, поки трапезу благословляв господар. Не можна було сваритися, ображати когось, підвищувати голос навіть на скотину, відмовляти в милосерді, не віддячувати колядникам. Не можна на Різдво бити посуд — до сварки в домі. Як на більшість свят, у Різдво діє заборона на рукоділля, прибирання, фізичну роботу. Різати худобу в свята теж не можна, як і брати в борг, давати в борг, бо буде щастя витікати з хати. Свято треба зустрічати охайними, тож не слід ходити в старому і брудному одязі.
А якщо справляли весілля саме на Різдво, то це було запорукою щасливого сімейного життя. Якщо на свято у вікно постукав птах, то скоро дізнаєтесь про гарні новини. Куплена на Різдво річ буде служити довго.
Раніше «ФАКТИ» розповідали, як в давнину українці відзначали Щедрий вечір, який відтепер припадає на 31 грудня, а також про народні звичаї, обряди і прикмети, пов’язані з Водохрещею (6 січня).
У тексті використані матеріали з польових зошитів Олени Громової, зібрані у відрядженнях за 2000−2020 роки
