З Бухареста: Центр тяжіння НАТО зміщується на схід НАТО: центр тяжіння зміщується на схід

Головне:

• Румунія приймала саміт країн Бухарестської дев’ятки та Північних союзників, підкреслюючи зростаючу стратегічну важливість східного та північного флангів НАТО.
• Події в Бухаресті свідчать про переформатування трансатлантичних відносин, де Європа бере на себе більшу відповідальність за безпеку.
• Східні та північні союзники НАТО все активніше формують стратегічний порядок денний Альянсу, зосереджуючись на стримуванні, стійкості та промисловій готовності.

Ключові висновки

• Румунія приймала саміт країн Бухарестської дев’ятки та Північних союзників, що став підготовчим етапом до саміту НАТО, на тлі зростаючих загроз для Альянсу та політичної нестабільності в країні.
• Загальна атмосфера в Бухаресті свідчила не про розрив трансатлантичних зв’язків, а про їхнє переформатування, коли Європа перебирає на себе більшу частину тягаря безпеки від США.
• Саміт продемонстрував, як східноєвропейські та північні союзники все більше впливають на стратегічний порядок денний Альянсу.

БУХАРЕСТ — Зростаюча стратегічна значущість східного та північного флангів НАТО була очевидною минулого тижня, коли Румунія приймала саміт країн Бухарестської дев’ятки (B9) та Північних союзників.

Саміт, що проходив у Бухаресті на тлі тривалого військового тиску з боку Росії на Україну та загострення занепокоєнь щодо гібридних загроз, порушень повітряного простору, вразливості критичної інфраструктури та довгострокового стримування, зібрав лідерів країн Центральної та Східної Європи, північних партнерів, Генерального секретаря НАТО та Президента України. Загальний політичний меседж, що пролунав на саміті, був чітким: східний фланг НАТО більше не є периферійною зоною безпеки, а стає одним із стратегічних центрів тяжіння Альянсу.

Для Президента Румунії саміт, що став підготовчим етапом до липневого саміту НАТО в Анкарі, мав як стратегічне, так і політичне значення, оскільки Бухарест стикається з внутрішньою політичною нестабільністю через слабкий уряд, який нещодавно програв вотум довіри у парламенті.

Стратегічно, Бухарест зміцнив свою роль як ключової платформи для регіональної координації з питань безпеки та оборони. З моменту створення формату B9 у 2015 році Румунією та Польщею після анексії Криму Росією, ця ініціатива еволюціонувала від консультативного механізму до дедалі впливовішої політичної рамки в межах НАТО. Участь північних союзників цього року відобразила появу більш інтегрованої архітектури безпеки північного сходу, що простягається від Арктичного та Балтійського регіонів до Чорного моря.

Ця еволюція відображає структурну трансформацію в європейському мисленні щодо безпеки. Загрози, з якими стикається східний фланг НАТО, стають дедалі взаємопов’язанішими географічно та за доменами — від дронових вторгнень та викликів протиракетної оборони до кібератак, диверсійних операцій, військової мобільності та стійкості оборонної промисловості. Обговорення на саміті наголосили на необхідності посилення спроможностей протиповітряної та протиракетної оборони, збільшення оборонних інвестицій та тіснішої координації між оборонними промисловостями союзників.

Важливо, що саміт проходив одночасно з виставкою Black Sea Defense Aerospace 2026, найбільшою оборонною, аерокосмічною та безпековою виставкою Румунії, яка зібрала сотні оборонних компаній з Європи, Близького Сходу, Азії та США в Бухаресті. Цього року неурядові країни, такі як Туреччина, Південна Корея та Ізраїль, були представлені численними компаніями та павільйонами, демонструючи зростаючий інтерес та актуальність у контексті бурхливого зростання оборонних бюджетів Європи. Разом вони відобразили ширший стратегічний тренд, що стає все більш помітним по всій Європі та в регіоні Чорного моря: стримування обговорюється вже не лише у військових чи політичних термінах, але й через промислові потужності, ланцюги постачання, координацію закупівель та відновлення трансатлантичних екосистем оборонного виробництва.

У цьому контексті особливо актуальними стали дискусії навколо того, що деякі посадовці та аналітики неформально називали “НАТО 3.0”. Ця концепція не є формальною доктринальною трансформацією Альянсу, а радше відображає нове політичне розуміння: від Європи очікується взяття на себе більшої відповідальності за звичайну оборону та промисловий потенціал, зберігаючи при цьому Сполучені Штати як незамінний стратегічний якір трансатлантичної безпеки. Як зазначив генеральний секретар НАТО в Бухаресті: “Сильніша Європа в сильнішому НАТО, через збільшення оборонних витрат та оборонного виробництва, і європейські союзники беруть на себе більшу відповідальність за власну звичайну оборону, підкріплену американською потугою”.

Ця перспектива була чітко висловлена під час саміту. Президент Польщі наголосив, що “немає НАТО без Сполучених Штатів”, відображаючи ширший консенсус серед союзників зі східного флангу, що посилення європейських оборонних спроможностей має доповнювати, а не замінювати, стратегічну взаємодію США в Європі.

Водночас саміт також відобразив зміну динаміки самих трансатлантичних відносин. Хоча Сполучені Штати залишалися політично залученими, Вашингтон був представлений у Бухаресті на нижчому політичному рівні, ніж цього могла б вимагати стратегічна важливість зустрічі, через присутність заступника Державного секретаря. Це було помітно серед регіональних стейкхолдерів і посилило триваючі європейські дискусії щодо розподілу тягаря та довгострокової стійкості американських зобов’язань щодо безпеки в Європі.

Тим не менш, загальна атмосфера в Бухаресті свідчила не про розрив трансатлантичних зв’язків, а про їхнє переформатування. Східноєвропейські союзники все більше усвідомлюють, що збереження американської залученості вимагатиме від Європи демонстрації більшої стратегічної серйозності — через оборонні витрати, промислову готовність, військову модернізацію та політичну згуртованість.

Цей ширший меседж також був помітний у політичному позиціонуванні саміту напередодні зустрічі НАТО в Анкарі. Спільні заяви країн B9 прагнули підкреслити відсутність протиріччя між посиленням європейської оборонної інтеграції та сильним трансатлантичним альянсом. Навпаки, стратегічною метою, яку дедалі частіше просувають держави східного флангу, є зміцнення європейського стовпа в межах НАТО саме для збереження довіри до Альянсу як цілого.

Заяву після саміту також підтверджено продовження підтримки України та посилення уваги до безпекової вразливості Молдови, особливо в контексті російських гібридних операцій та зусиль з дестабілізації регіону. Для Румунії ці питання мають пряме стратегічне значення, враховуючи її географічне положення на південно-східному кордоні НАТО та зростаючу роль у безпеці Чорноморського регіону.

На внутрішньополітичному рівні саміт мав додаткову символічну вагу. Румунія приймала одне з найважливіших регіональних зібрань з питань безпеки року в період політичної невизначеності та інституційних викликів. Після програшу вотуму довіри, було оголошено про початок консультацій для формування нової парламентської більшості, яка залишатиметься проєвропейською та проєкспансіоністською, незважаючи на труднощі, що призвели до розколу правлячої коаліції. Політична зрілість повинна взяти гору, щоб уникнути приходу популістсько-екстремістських лідерів, подібно до обставин, що передували скасованим виборам у Румунії у грудні 2024 року. У цьому контексті саміт став не лише проявом зовнішньополітичної активності, але й випробуванням здатності Румунії демонструвати передбачуваність та стратегічну послідовність союзникам та інвесторам.

Цей аспект часто обговорювався під час саміту та супутніх заходів з питань безпеки, що проводилися в Бухаресті протягом тижня, зокрема на Форумі безпеки Чорноморського регіону та Балкан, організованому Центром нової стратегії. Повторюваною темою серед регіональних та трансатлантичних стейкхолдерів на цих заходах було те, що зростаюча стратегічна значущість Румунії повинна, зрештою, супроводжуватися внутрішньою політичною стабільністю та інституційною довірою, якщо Бухарест хоче консолідувати свою роль як стабільного економічного та довгострокового центру безпеки та оборони в регіоні.

Таким чином, ширше значення саміту B9 2026 року виходить за межі дипломатичної координації. Воно відображає появу нової геополітичної реальності всередині НАТО: східноєвропейські та північні союзники дедалі активніше формують стратегічний порядок денний Альянсу щодо стримування, стійкості, промислової готовності та довгострокового управління конфронтацією з Росією.

Для Румунії це становить як можливість, так і відповідальність. Приймаючи саміт у Бухаресті, Румунія позиціонувала себе не просто як учасника регіональних дискусій з питань безпеки, а як дедалі активніший центр та внесок у визначення майбутнього напрямку євроатлантичної архітектури безпеки.

Джерело новини: www.atlanticcouncil.org