Сили безпілотних систем використовують дрони FP-2 з ненаведеними ракетами для пробиття російської ППО. Ця розробка дозволяє руйнувати вузли зв’язку та системи радіоелектронної боротьби ворога.
Українські сили безпілотних систем Збройних Сил України почали задіювати безпілотники FP-2, розроблені компанією Fire Point, які оснащені ненаведеними авіаційними ракетами. Зокрема, такими апаратами було вражено стратегічний вузол зв’язку Чорноморського флоту РФ. Чи розширює ця нова технологія бойові спроможності українських військових та для яких завдань вона може бути пріоритетно застосована, дізнайтеся з матеріалу УНН.
Ненаведені авіаційні ракети “пересіли” з літаків на дрони
Ненаведені авіаційні ракети не є новітньою зброєю, однак спостерігається зміна підходів до їхнього використання: раніше їх використовували з літаків та гелікоптерів, а тепер – з безпілотників.
Ми давно використовували ненаведені авіаційні ракети – і з Су-25, і з винищувачів, і з гелікоптерів. Це були С-5 калібру 57 мм та С-8 калібру 80 мм. Ідея цих ракет ще колись полягала в тому, щоб підлітати максимально близько до цілі й буквально “засипати” її великою кількістю вибухів. Але в сучасній війні стало зрозуміло, що близько підлітати до цілі надзвичайно небезпечно
– пояснив авіаційний експерт Костянтин Криволап.
Тактика застосування таких ракет почала трансформуватися: повітряні судна випускали їх на значній відстані від цілі шляхом маневру “кабрування” (це пілотажний маневр, під час якого літак чи гелікоптер різко піднімає ніс і здійснює вихід у набір висоти). Фактично, як пояснює Криволап, це були “удари в район цілі”. Ці атаки вимагали застосування великої кількості боєприпасів для досягнення певної ефективності. Україна ж наразі не має такої розкоші. Ймовірно, це і стало однією з причин розробки нової технології, і НАР “перемістилися” на безпілотники.
Коли йде такий дрон, як FP-2, він може нести кілька блоків ракет. Якщо це С-5, то це можуть бути дві підвіски по чотири ракети
– оцінив можливості дронів експерт.
Примітно, що сам безпілотник при цьому зберігає свою первинну функцію – він залишається дроном-камікадзе.
Експерт з оборонної промисловості, керівник компанії-виробника озброєнь Анатолій Храпчинський наголошує, що розширення можливостей застосування дронів – це новий етап у сучасній війні.
Ми суттєво змінили підхід. Замість одного великого літака з великою кількістю різноманітного озброєння використовується група безпілотників, які можуть розосереджуватись, дезорієнтовувати противника та робити атаку неочікуваною. З одного боку у ворога йдуть ударні безпілотники, які можуть нести 100 кілограмів вибухівки, а з іншого – супроводжуючі борти, які знищують на своєму шляху будь-які засоби протидії. Саме це і є новим етапом сучасної війни
– зазначив він.
Змінюється концепція повітряних атак
Експерти одностайні: інтеграція ненаведених ракет у безпілотні платформи відкриває для України нову тактику повітряних атак.
Головне завдання – це навіть не обов’язково знищити ППО, а змусити її реагувати. Навіть якщо дрон не знищить систему ППО, розрахунки будуть змушені ховатися, змінювати позиції, припиняти роботу. А головне – це дозволяє пройти іншим нашим дронам. Тому що одна з найскладніших задач під час deep strike або middle strike – це пройти лінію бойового зіткнення і подолати систему протиповітряної оборони. Це кожного разу окрема спеціальна операція. І саме для цього такі дрони та ракети дуже важливі
– наголошує Криволап.
Як пояснив Анатолій Храпчинський, дрони, оснащені ракетами, можуть вражати основні позиції ППО, системи радіоелектронної боротьби та інші елементи оборони.
По суті, один із малоефективних засобів, який раніше використовувався в авіації, зараз стає ефективним інструментом ударного безпілотника
– пояснив Храпчинський.
Рій дронів, де кожен борт виконує свою функцію, фактично дезорієнтує противника. Як підкреслюють експерти, класична система ППО нездатна ефективно реагувати на такі атаки. Будь-яка система радіолокації, навіть найсучасніша, має проблеми з виявленням малорозмірних цілей.
Ми застосовуємо комбіновану атаку з використанням різноманітних типів тяги – це і ДВЗ, і реактивні двигуни. Кожна така повітряна ціль має різний профіль. А відповідно під кожен профіль треба окремо налаштовувати систему протиповітряної оборони. Саме тому зараз у світі активно шукають рішення, як можна протидіяти таким загрозам у вигляді малопомітних та малорозмірних безпілотників
– пояснив Храпчинський.
За словами Храпчинського, застосування ракет на FP-2 фактично розширює можливості та зону ураження українських безпілотних систем, дозволяючи дронам не лише завдавати ударів, а й проривати ППО та супроводжувати основну атаку. Наприклад, за словами експерта, російська система “Панцир” не здатна ефективно протидіяти таким загрозам.
Водночас, як додає Костянтин Криволап, FP-2, оснащені ракетами, будуть найбільш ефективні поблизу лінії фронту. За його словами, такі дрони мають меншу дальність польоту, однак можуть нести додаткове озброєння та працювати безпосередньо по позиціях ППО, РЕБ чи інших цілях на передовій.
Натомість FP-1 створені для ударів на великі відстані вглиб території РФ, тому для них критично важливо зберігати максимальний запас дальності. Саме тому, як вважає експерт, встановлення додаткових ракет на далекобійні дрони не завжди є доцільним, адже додаткове навантаження скорочує дистанцію польоту та ефективність deep strike атак.
Для deep strike ця технологія теж може використовуватися, але не факт, що це буде ефективно. Бо тягнути далеко додаткове навантаження у вигляді ракет – це не завжди виправдано. Там, куди ми вже долітаємо зараз, у росіян часто або дуже слабка ППО, або її взагалі немає. Максимум – кулемети. Наприклад, якщо ми говоримо про далекі аеродроми, то вони мали б бути прикриті системами ППО. Але чим більше ми цих систем знищуємо, тим ефективніше працює наша зброя. Тому що противнику просто нічим захищатися
– вважає експерт.
Наступним кроком у розвитку використання ракет у поєднанні з дронами, на думку експертів, може стати система лазерного наведення, яка підвищить точність ударів.
Експерти погоджуються, що система ще вдосконалюється, однак вже зараз вона суттєво трансформує саму концепцію повітряних атак, підвищуючи навантаження на російську ППО та виснажуючи її.