Мистецтво завжди сповнене таємниць, ключ до яких криється у таланті художника. Попри війну, наші співвітчизники продовжують створювати красу. І це не може не захоплювати. Україна багата талантами. А талант — це дзеркало душі.
РЕКЛАМА
Сьогодні співрозмовниця «ФАКТІВ» полтавська майстриня з лакової мініатюри Юлія Котова, яка раніше розповідала про про магічні властивості мінералів. У інтерв’ю вона розповіла читачам про осінньо-зимову колекцію своїх робіт.
«Надзвичайно важлива техніка виписування хутра та пір'я»
— Юліє, зображені вами тварини, птахи та риби, як справжні. У чому секрет?
— Вони виходять такими, бо я їх дуже люблю. Мабуть, це головний секрет. Трапляється, що створюю образи по фото, а іноді у візерунках каменя бачу якусь тварину чи пташку. Тоді починаю працювати — і через певний час вони стають помітними для всіх. Також надзвичайно важлива техніка виписування хутра та пір'я. Щоб хутро виглядало реалістично, треба дуже уважно спостерігати за тваринами — важливо зрозуміти, як ростуть шерстинки, як вони «обтікають» тіло та утворюють об'єм.
Читайте також: «Посуд з бабусиних сервантів екологічно чистий. Сервіруйте ним стіл не лише для краси, а й заради здоров’я», — дослідниця історії скла Олена Тахтай
РЕКЛАМА
— Яке символічне значення мають зображені вами тварини, риби та птахи?
— Наприклад ворон — символ мудрості. Коропи кої символізують упертість на шляху до своєї мети, здатність долати будь-які перешкоди, прямуючи до жаданої цілі. Вовк уособлює мужність, вірність, відданість, а лисичка є втіленням хитрості та винахідливості.
РЕКЛАМА
Короп кої символізує упертість на шляху до своєї мети, здатність долати будь-які перешкоди
— На яких каменях написані тварини у вашій зимовій колекції?
— Наприклад, лисичка — на агаті, рись — на житомирському лабрадориті. До речі, обидві роботи стали ефектними кулонами. На агаті я зобразила і горностая. Цей білий пухнастий звір — справжній красень. Крім каменів, я використовую для розпису мушлі та скло. Інколи роблю двосторонній розпис.
РЕКЛАМА
Білий пухнастий горностай – справжній красень
«Білочка є символом винахідливості, хазяйновитості, невтомності»
— Які тварини, птахи, риби є улюбленими у людей, якщо говорити про твори мистецтва?
— Найбільшою популярністю серед птахів користуються сови та синички. Улюбленці серед риб — коропи кої. Ці риби справді дуже позитивні, гарні та яскраві. А серед тварин багатьом симпатична білочка. Вона є символом винахідливості, хазяйновитості, невтомності. А ще білочки всім нам нагадують дитинство і казки. Свої сюжети з цими пухнастими красунями я пишу на агатах, бо саме ці камені, на мою думку, найкраще відображають атмосферу морозного зимового лісу. Агат я замовила в Індії і довго його чекала, а коли взяла в руки, то одразу зрозуміла, що він ідеально підходить для сюжету з білочкою. Із задоволенням писала цю мініатюру. Мабуть тому, що білочки — це втілення позитиву, і жодна зимова казка без них не обходиться.
Читайте також: «Синичка здавна вважається оберегом»: художниця Ольга Ковтун про символи на картинах
— Дуже милі й ваші синички.
— Це дуже позитивні пташки. Вони символізують хороші вісті або очікування гостей. Також вони є символом добра, надії та весни. А ще серед зими вони своїм жвавим щебетом нагадують нам, що крига скресне, природа прокинеться, оживе і таки переможе зиму. А ще синички асоціюються з дитинством. Хто з нас не підвішував до гілочок дерев сало для синичок? Мабуть, всі це робили. А потім спостерігали, як пташки пурхали з сусідніх дерев і майстерно зависали чи на мотузочці чи на самому шматкові, іноді навіть вниз головою, — і ласували цим смаколиком. Тому для багатьох синички — це приємні дитячі спогади і часточка зимової казки. До речі, вона й у пейзажах. Їх люблю писати на житомирському лабрадориті.
Синички є символом добра, надії та весни
«Пабло Пікассо дуже влучно сказав: «Мистецтво змиває пил повсякденності з душі»
— Чи траплялись у вашій творчості дива?
— Пам'ятаю, як я почала писати зимовий пейзаж ввечері, коли надворі вже було темно, з думкою про те, що мені дуже не вистачає пухкого, сріблястого снігу, який блищить у місячному сяйві. Працюючи, я уявляла, як на землю падає лапатий сніг, як у повітрі з'являється особливий морозний запах, як сніжок рипить, коли наступаєш на нього і який він приємно прохолодний, коли знімаєш рукавички і ліпиш сніжку, а потім від нього щемлять пальці, бо стає занадто холодно. Закінчила я працювати після півночі. Очі втомилися. Я вирішила, що перед сном піду на кухню, відчиню вікно і трохи подихаю нічним повітрям, послухаю тишу. Коли ж відкрила вікно, побачила, що випав сніг! Це було справжнє диво. Ще три години тому навіть натяку не було на те, що погода так зміниться. І це була, мабуть, найкрасивіша ніч у моєму житті. Справді казкова, бо сніг блищав у сяйві повного місяця саме так, як в моїй уяві кілька годин тому. До речі, зобразити сніг, щоб він виглядав, як справжній, дуже непросто.
— Яка робота у вас улюблена?
— Навіть не можу сказати, бо вони всі для мене, як діти. У кожній є щось особливе, кожну з них я люблю.
Лисичка зображена на агаті – одна з робіт Юлії Котової
— Які особливості зберігання лакової емалі?
— Як і всі тендітні речі, лакові мініатюри не люблять ударів. Мушлі, перламутрові пластини, кабошони можуть розбитися. Також від удару може відколотися лакове покриття. Лакові мініатюри бажано зберігати окремо від інших прикрас, щоб запобігти утворенню подряпин. Для створення лакових мініатюр я використовую олійні фарби, а вони можуть вигорати під впливом ультрафіолету. Тому такі вироби треба зберігати відповідно, щоб сонячне проміння не потрапляло на них. А ще прикраси з лаковими мініатюрами треба протирати після носіння вологою фланеллю. Деякі можна мити в мильному розчині. Це потрібно для того, щоб прибрати з лакованої поверхні шкірну секрецію, яка є агресивним середовищем для лаку. Якщо дотримуватися цих рекомендацій, то лакова мініатюра може стати справжнім родинним скарбом, який буде передаватися у спадок з покоління до покоління.
Зимовий пейзаж справді казковий
— Які афоризми відомих людей про мистецтво у вас улюблені та чому?
— Колись Пабло Пікассо дуже влучно сказав: «Мистецтво змиває пил повсякденності з душі». Цей вислів мені дуже подобається, бо передає суть того, чим я займаюся. Саме цього я хочу досягти, поєднуючи художні образи та природну красу самоцвітів. Саме таким і має бути справжнє мистецтво, щоб своєю красою та гармонійністю огортати людські серця і душі, наповнювати їх радістю і повсякчас нагадувати, що серед буденної сірості є місце для маленьких і великих чудес, щастя, любові.
Читайте також: «Ґердани можна надівати на однотонне плаття, їх носять навіть із футболками», — дизайнерка прикрас Ірина Кукліна
— Чи може мистецтво додати людині відчуття щастя?
— Ще й як! Взагалі завдяки творам мистецтва людина може переживати широку гамму почуттів. Мистецтво — багатогранний і багатофункціональний інструмент для вивчення свого внутрішнього світу.
— Які поради дасте митцям-початківцям, що вирішили працювати з каменем та лаковою мініатюрою?
— Треба більше споглядати. І робити це важливо дуже уважно, ретельно вдивляючись у деталі. Дуже корисно помічати різницю фактур, гру світла і тіні, анатомічну будову рослин і тварин. А ще раджу до споглядання підключати аналіз і порівнювати, порівнювати, порівнювати. А вже потім всі ці спостереження і їх результати переносити у свої роботи. Ну, і, звичайно, дуже важливо багато працювати.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з Марією Руміловою з Дніпра, яка розповіла про свою творчість, поціновувачі якої живуть не тільки в Україні, а й у різних куточках світу.
Фото з альбому Юлії Котової
