© 24tv.ua Система реформи медичної інфраструктури більше зосереджена на районах, але не на містах, куди їдуть лікуватись більшість людей. Визначені урядом критерії утворення кластових лікарень більше вирішують питання регіонів, але погано врегульовують питання великих міст, заявив в інтерв’ю Аллі Котляр для ZN.UA «Чому побилися мери Тростянця та Охтирки, або про проблеми інфраструктурної реформи МОЗ» співзасновник Українського центру охорони здоров’я Павло Ковтонюк. Зокрема урядова постанова визначає, що при поділі лікарень мають бути враховані кілька показників – межі адміністративно-територіальних одиниць, географічні особливості та стан автомобільних доріг, поточні і прогнозовані демографічні показники. Зокрема, як зазначає Ковтонюк, критерії кластеризації поза містами базуються на нових районах – кластерна лікарня знаходиться в центрі нового району, а людину везуть не в найближчу лікарню, а одразу в район. «А от коли ми беремо велике місто, то чіткості немає саме з клінічним маршрутом, тому що там великі заклади можуть дублювати один одного. Наприклад, кардіологічний центр і сильна лікарня з хорошим кардіологічним відділенням. Куди везти людину з інфарктом? Рішення приймаються по ситуації», – зауважує він. При цьому він зазначає, що реальна зона охоплення медичних закладів великих міст в реальності більша, ніж межі міста. «Все приміське населення, яке може доїжджати до великого міста, буде їхати туди, бо там краще за визначенням. Але цього теж немає в законі, і це створює велику нечіткість, яка буде ще однією проблемою», – зауважує експерт. Він зазначає, що один із показників оптимізації – враховані оптимальні клінічні маршрути пацієнтів: «Наприклад, щоб не возити в Києві пацієнтів через Дніпро, не пхатися в центр. В сучасному місті все будується по об’їзних шляхах, тобто “швидка допомога” їздить навколо міста, а не по центру». Також мають бути враховані поточні і прогнозовані демографічні показники, епідеміологія в регіоні. «Коли ми говоримо про планування мережі, то передусім йдеться про загальні багатопрофільні лікарні, які є основним місцем для лікування більшості стандартних для регіону захворювань (з точки зору епідеміології). Але при цьому має значення кількість населення», – підкреслив Ковтонюк, нагадавши,, що через війну в Україні відбулось серйозне переміщення населення та релокація медичних закладів з окупованих територій, які часто осіли в найближчих областях. Related video Більше про проблеми української медицини та суспільства читайте в інших матеріалах Алли Котляр.
