Дмитро Говсєєв підкреслює, що операція кесаревого розтину – важливий спосіб для забезпечення виживання породіллі та немовляти, однак її не слід сприймати як загальноприйнятий засіб.
В останні роки у світі збільшується відсоток народжень через кесарів розтин – за оцінками ВООЗ до 2030 року середній показник у світі досягне 30%. Яка обстановка в Україні та які можливі наслідки такого тренду – дізнайтеся в публікації УНН.
Світова динаміка
У 1990 році відсоток пологів, виконаних за допомогою кесаревого розтину, у світі становив 7%, а у 2018 – вже 21% і продовжує збільшуватися. Звісно, ці дані усереднені та різняться залежно від держави. Наприклад, у США, згідно з інформацією Національного центру статистики охорони здоров’я, у 2025 році чисельність рожениць, які зазнали такого оперативного втручання, зросла до 32,5%. У Бразилії ж частка таких пологів ще більша і може сягати 50% у приватних лікарнях. У той час як у деяких державах жінки не можуть отримати дану медичну послугу навіть за наявності прямих показань. Приміром, у деяких африканських країнах відсоток кесаревих розтинів не перевищує 5%. Хоча, згідно з рекомендаціями ВООЗ, оптимальний відсоток таких втручань коливається від 7% до 15%.
Яка обстановка в Україні?
Статистичні дані показують, що в Україні відсоток пологів за допомогою кесаревого також невпинно збільшується. Останні опубліковані офіційні цифри показують, що у 2024 році частка таких пологів досягла 29,7%, в той час, як ще у 2018 році вона становила 22,3%. Разом з тим, як повідомляли у Національній службі здоров’я, у деяких установах цей показник перевищує 40%.
Разом з тим, в Україні одного лише бажання жінки недостатньо для проведення подібного втручання. Необхідні медичні обґрунтування. Підстави до проведення кесарева можуть бути абсолютними (наприклад, передлежання плаценти або її відшарування, що викликає ризик кровотечі); відносні (рубець від минулого кесарева) та термінові (слабка родова діяльність).
Запланований кесарів розтин зазвичай призначають на 39-му тижні, коли плід вже сформований та готовий до існування поза материнською утробою. Але кожний випадок індивідуальний та вимагає докладного обстеження – від відповідних аналізів крові до консультації з дотичними фахівцями.
То чому ж кесарять дедалі частіше?
Одна з причин, яка суттєво впливає на розповсюдження тенденції збільшення кесаревих у світі – токофобія. Це нездоровий страх вагітності та пологів. Даний страх може виникати, як у жінок, які вже пережили важкі роди, так і у тих, хто ще не народжував. Жінки не просто бояться болю, а відчувають переляк за себе та за дитину. Досить часто такі вагітні наполягають на кесаревому. У певних державах токофобія може бути головною підставою для виконання операції. В Україні ситуація трохи інша, тому що саме по собі прагнення вагітної – ще не привід для втручання. Токофобія може розглядатися як фактор, що перешкоджає нормальному протіканню вагітності або ж стати аргументом для проведення кесарева, якщо страх перед природними родами впливає на психічний стан жінки.
Інакше кажучи, в Україні у більшості випадків страх жінки не може розглядатися як показання до кесарева. Але чому ж обсяг подібних пологів збільшується? Як роз’яснив в інтерв’ю УНН Директор Перинатального центру Києва, заслужений лікар, лікар акушер-гінеколог вищої категорії, доктор медичних наук Дмитро Говсєєв – одна з причин це значна частка рожениць, котрі вже перенесли кесареве раніше. Також в Україні було розширено перелік медичних показань, за якими призначається подібне втручання, і, на жаль, дедалі більше жінок підпадають під них (йдеться, зокрема, про сідничне передлежання, некореговану слабкість пологової діяльності тощо).
Коли ризики переважають бажання
ВООЗ визначає кесарів розтин як комплексну операцію, що потребує низки передопераційних, інтраопераційних та післяопераційних стадій, котрі можна в загальному вигляді класифікувати на хірургічні, медикаментозні та анестезіологічні маніпуляції. Як і будь-яке хірургічне втручання, кесарів розтин пов’язаний із короткочасними та довготривалими ризиками, що можуть тривати багато років після поточних пологів та впливати на самопочуття жінки, її дитини та майбутніх вагітностей.
Жінка має бути поінформованою про можливі ризики. А завдання лікаря – не завдати шкоди.
А для лікаря важливо не заважати природі. Пологи — це натуральний процес. І задача лікаря, в першу чергу, вчасно побачити патологію і вплинути, а не заважати і не підганяти процес під будь-які зручності
– говорить Говсєєв.
Таку думку медика підкріплюють і дослідження ризиків, пов’язаних із пологами. Розпочнемо з того, що відновлення роділлі після кесарева триває довше, ніж після природних пологів. Більшим є і ризик інфікування. Дані ВООЗ підтверджують, що діти, народжені за допомогою кесаревого розтину, мають більшу схильність до розвитку астми, надмірної ваги, проблем із імунітетом.
Кесарів розтин – це повноцінна операція і вона має наслідки і для організму жінки.
На жаль, зараз є така патологія – врощення плаценти. Це серйозна патологія, котра згодом може спричинити необхідність видалення матки. Коли я навчався, нам ніхто цього не міг показати – такого майже не було. Раніше лише 9% пологів були за допомогою кесарева. І нас за це не хвалили. Нині це 30% пологів. І буде більше. І не лише тому, що жінки хочуть, а й через те, що перелік показань розширили. І по першому рубцю вже нечасто хтось із лікарів погоджується на природні роди. І це сприяє розвитку патології, про які я вже зазначав
– розповідає завідувач кафедри.
Водночас медична наука не стоїть на місці, наприклад, в Перинатальному центрі столиці проводять унікальну органозберігаючу операцію у випадку виникнення врощення плаценти. У світовій практиці такі операції зараховують до категорії рідкісних і надзвичайно складних. Щороку в Перинатальному центрі міста Києва виконують до 20 подібних високоспеціалізованих втручань. Та, як пояснює Говсєєв, не у всіх випадках виходить зберегти орган.
Унікальна операція зі збереженням матки при передлежанні та врощенні плаценти
Дмитро Говсєєв наголошує – жінка має бути поінформована про наявні ризики. Кесарів розтин – важливий метод для збереження життя матері та дитини, але його не слід розглядати як універсальний засіб.