Штучний інтелект у праві: як цифрові технології змінюють роботу юристів і суддів 16.04.2026 13:31 Укрінформ Як технологія, що ще вчора виглядала експериментом, сьогодні є працюючим інструментом для юристів, судів та правових систем у всьому світі.
Десять років тому використання штучного інтелекту в юридичній сфері уявлялось скоріше як експеримент, а не дієвий засіб. Сьогодні все докорінно змінилось: алгоритми аналізують тисячі судових прецедентів за лічені хвилини, генерують чернетки процесуальних документів, сприяють адвокатам у побудові правової позиції та навіть дають змогу прогнозувати вірогідні результати судових справ.
Юридична сфера, котру традиційно вважали однією з найбільш консервативних, опинилась в епіцентрі цифрової трансформації. Причина очевидна: право — це насамперед великі масиви текстів, норм і прецедентів, з якими штучний інтелект взаємодіє особливо результативно.
Від «паперової рутини» до стратегічного бачення
Традиційна модель юридичної діяльності протягом багатьох років базувалась на ретельній роботі молодих юристів — вивченні документів, пошуку неточностей у контрактах, систематизації судової практики. Сьогодні значну частину цієї роботи переймають алгоритми.
Сучасні системи ШІ здатні миттєво аналізувати складні договори, виявляти ризики, розбіжності та пропущені ключові пункти. Це не лише пришвидшує процеси — це змінює саму суть професії.
Юрист все менше виступає як «людський пошуковик» і все більше — як стратег і аналітик. Головною цінністю стають навички, які неможливо автоматизувати: критичне міркування, етична оцінка, вміння переконувати та приймати рішення в умовах невизначеності.
Разом з тим збільшується потреба в нових компетенціях — розумінні засад функціонування технологій, вмінні вірно формулювати запити до ШІ та контролювати результати його діяльності.
Судова система: рух до аналітичної парадигми
Диджиталізація правосуддя пройшла шлях від електронних реєстрів до впровадження інтелектуальних систем підтримки суддів. Наразі суди поступово стають аналітичними платформами.
Штучний інтелект допомагає структурувати доводи сторін, вивчати матеріали справи та знаходити відповідну судову практику серед мільйонів рішень.
Це сприяє більшій узгодженості судової практики та підвищує довіру громадян до правосуддя.
Водночас змінюється і роль судді. Він все частіше виступає як верифікатор — спеціаліст, котрий перевіряє правильність і обґрунтованість результатів, отриманих за допомогою технологій. Фінальне рішення, як і раніше, залишається за людиною.
Для України це має особливе значення, адже модернізація судової системи є важливою складовою євроінтеграції та зміцнення державних інституцій.
Правове регулювання: між прогресом і загрозами
На даний момент в Україні немає окремого закону, який би комплексно регулював використання штучного інтелекту. Разом з тим, застосування ШІ частково підпадає під чинне законодавство, зокрема закони про захист персональних даних, інформацію, авторське право та електронні комунікації.
Окремо Україна визначила розвиток ШІ одним із головних пріоритетів державної політики. Відповідні підходи зафіксовані в Концепції розвитку штучного інтелекту, затвердженій урядом. Документ окреслює стратегічні цілі, проблеми та напрями, які мають забезпечити інтеграцію ШІ у всі сфери життя — від економіки до оборони. Незважаючи на те, що цей документ не має прямої нормативної сили, він створює основу для подальшого формування законодавства.
Концепція чітко визначає ключові проблеми, які стримують прогрес: низький рівень цифрової обізнаності населення; недосконале законодавство та захист персональних даних; недостатнє інвестування у ШІ та наукові дослідження; відставання освіти від потреб ринку; нестача кваліфікованих кадрів; низький рівень упровадження ШІ у бізнесі та державі; кібернетичні загрози та застарілі системи захисту; відсутність етичних норм використання ШІ. Особливо підкреслюється ризик збільшення безробіття через автоматизацію.
У майбутньому українське законодавство узгоджуватиметься з нормами Європейського Союзу, зокрема з регламентом AI Act, який передбачає підхід, орієнтований на ризики. Це означає, що використання ШІ у праві може бути віднесено до категорії підвищеного ризику та потребуватиме більш жорсткого контролю.
Разом з тим, вже зараз очевидно: існують сфери, де людський контроль повинен залишатися обов’язковим, серед них винесення судових рішень, оцінка доказів, правова кваліфікація складних справ.
Натомість у допоміжних процесах — аналізі практики, підготовці документів, виявленні ризиків — ШІ показує високу ефективність.
Загрози: чому не можна повністю покладатися на алгоритми
Незважаючи на значні переваги, використання штучного інтелекту пов’язане з небезпеками.
Один із найбільш відомих — так звані «галюцинації», коли система створює переконливий, але вигаданий контент, зокрема посилається на неіснуючі норми чи судові рішення. У юридичній діяльності це може мати серйозні наслідки.
Інша проблема — упередженість алгоритмів. Оскільки ШІ навчається на історичних даних, він може відтворювати існуючі соціальні чи правові перекоси.
Окрім того, залишається питання прозорості: не завжди зрозуміло, як саме система дійшла певного висновку. Для судочинства це вкрай важливо, адже кожне рішення має бути чітко обґрунтованим.
Світовий досвід і український вибір
У світі сформувалися два основні підходи до використання ШІ в праві. Перший — більш радикальний — передбачає застосування автоматизованих систем для розгляду простих справ. Другий, притаманний для країн ЄС, розглядає ШІ лише як допоміжний інструмент.
Україна наразі рухається саме другим шляхом — з акцентом на принципі «людина в центрі».
Технології покликані посилювати юриста і суддю, але не замінювати їх. Адже правосуддя — це не лише аналіз інформації, а й оцінка справедливості, що потребує людського досвіду, відповідальності та етики.
В результаті, питання полягає не в тому, чи замінить штучний інтелект юристів, а в тому, наскільки ефективно вони зможуть його використати для захисту прав людини.
Діана Горбачук, Київ
Штучний інтелект Правосуддя