“`html
Перший – у Стрию 14.03.2026 09:00 Укрінформ Стрий став першим містом України, де 36 років тому підняли синьо-жовтий прапор
У Львівській області, в місті Стрий, 14 березня 1990 року, на будівлі міськради було піднято національний символ – синьо-жовтий український прапор. Це місто стало піонером в Україні, де місцева громада зуміла схилити комуністичну владу до виконання народної вимоги і встановити державний стяг над будівлею міської ради.
Про це Укрінформу повідомив один з учасників події, який реалізував рішення громади і безпосередньо організував встановлення прапора, Василь Бичко.
Василь Бичко
За його словами, за часів комуністичного ладу подібні дії могли обернутися значними наслідками і призвести не тільки до ув’язнення, але й до розстрілу працівниками КДБ.
Василь Бичко демонструє світлини Едуарда Ушневича
«Розумієте, в 1990 році ще існував Радянський Союз, а Стрий – військове містечко, фактично закрите, де розташовувався великий аеродром, численні військові, і ясно, що це було ризиковано. Вже згодом людина з СБУ мені повідомила, що в переліку, який підготували під час ДКНС, я був у першій десятці на арешт. Це ж були 90-ті роки, вони б не те що в Сибір відправили, вони би знищили так, що ніхто б не дізнався, де ти зник і що з тобою трапилося», – поділився Бичко.
Він підкреслив, що після підняття прапора у вечірній програмі новин «Время», яку транслювали на весь Радянський Союз, диктор оголосив, що в місті Стрий було встановлено «бандерівський прапор».
«Коли вже ми підняли прапор, о 9-й годині вечора була передача «Время», і вони тоді на весь світ показали епізод того, як ми встановлювали прапор… І диктор дослівно промовив, що в місті Стрий, Львівської області, над будівлею підняли «бандеровскій флаг». Не синьо-жовтий, а саме «бандеровскій флаг». Після цього започаткували кримінальні розслідування», – зауважив Бичко.
Історичне фото Едуарда Ушневича кольоризоване за допомогою технологій ШІ
Відповідаючи на запитання, скільки українців вийшли на мітинг за встановлення національного прапора, він повідомив, що з довколишніх міст і сіл приїхало від 14 до 15 тисяч осіб.
«Так, 14-15 тисяч, і жодного міліціонера не було видно, вони зникли. Я тоді керував охороною Руху, був членом крайового проводу Народного руху. Тоді я роздав хлопцям 380 пов’язок, щоб підтримувати порядок. Бо, звичайно, провокації могли статися», – розповів він.
Пригадуючи події 36-річної давності, пан Василь зазначив, що встановленню прапора передувала низка подій, що відбувалися в громаді, де більшість підтримувала ідеї Народного Руху України. Зокрема, 12 березня відбулося засідання крайового проводу Руху, на якому одноголосно прийняли рішення встановити поруч із прапором радянської України жовто-блакитний прапор.
«У нас тоді була більшість, майже 80% депутатів від Руху, оскільки в лютому відбулися вибори, і таке рішення прийняли. Богдані Гавришок доручили пошити прапор, Богдан Ботвін – наш активіст був – освятив його в церкві, Оресту Галицькому дали завдання встановити кріплення нагорі, а мені – встановити прапор. Для нас рішення Руху – це був головний закон, і в міській раді, звісно, вони про це знали. Тому вони 14 березня зранку скликали позачерговий виконком, вже десь на 12:00 годину зібралося дуже-дуже багато людей – 14-15 тисяч. І виконком виніс рішення. Звісно, незалежно від рішення виконкому, ми все одно б встановили прапор, але він би вже був нелегітимний. А так у виконкомі була більшість наших рухівців і проголосували "за"», – пояснив Бичко.
Зеник Медюх
Зі свого боку, ще один з учасників подій у Стрию – активіст, бард, учасник Революції Гідності та доброволець Зеник Медюх розповів Укрінформу, що вагомим фактором стало те, що рішення про підняття прапора було цілком законним і правомірним, оскільки відбулося голосування в місцевій владі.
«Вони (радянська влада, – ред.) не звикли просто, що сесія може голосувати не так, як накажуть у міськкомі партії. А тут виявилося, що може, і є законне рішення. Його назвали національним прапором тоді, не державним, а національним, і підняли поруч із прапором УРСР», – розповів Медюх, додавши, що діти та молодь, які бачили, як піднімається жовто-блакитний прапор, які виросли з цим прапором, згодом стали на захист Вітчизни.
За словами Василя Бичка та Зеника Медюха, після подій у Стрию відбулася ефект доміно – і жовто-блакитні національні знамена почали підіймати в Дрогобичі, Львові та інших містах західної України. І лише згодом прапор з’явився у Києві.
Зараз відомо, що мітинг у Стрию та встановлення прапора були задокументовані фотографом Едуардом Ушневичем та видані як поштова листівка у 1999 році.
Розмовляючи з Василем Бичком напередодні Дня добровольця, Укрінформ також довідався, що у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, йому виповнилося 64 роки, і це не стало на заваді йому стати на захист рідної землі.
«У 2022-му мені було 64, тут ніде не брали, тому я пішов добровольцем. Я був у «Карпатській Січі», Київ захищав, Ірпінь, потім Вірнопілля під Ізюмом. Так до червня місяця був у боях», – розповів він, додавши, що в ЗСУ його, як добровольця, вже не взяли через поважний вік.
Своєю чергою, Зеник Медюх, якого називали «нічним голосом Майдану», збирав перші сотні добровольців ще у 2014 році, які вирушали на війну проти російських окупантів.
«Я ходив від палатки до палатки й говорив: "Хлопці, йдемо до Нацгвардії». І ми так набрали перший батальйон, потім другий батальйон і так далі. Я там найстаршим був за віком, мене вже фактично не мали права брати, але я знайомий був із Парубієм і він сказав: "З гітарою, от він іде". То ми йшли, як то кажуть, у старих кросівках і джинсах у перші місяці», – розповів Медюх.
Він зауважив, що сьогодні з однодумцями та приятелями зберуться на Марсовому полі у Львові, щоб вшанувати пам'ять полеглих побратимів та провідати їхні могили.
* * *
Як інформував Укрінформ, в Україні 14 березня відзначають День українського добровольця. Цей день було встановлено 17 січня 2017 року Верховною Радою з метою вшанування відваги та героїзму оборонців незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги й турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості. Ця дата обрана невипадково: 14 березня 2014 року безпосередньо з Майдану перші добровольці вирушили на тренувальну базу в Нових Петрівцях, що під Києвом. Добровольчі батальйони надали можливість провести мобілізацію та підготувати професійну заміну добробатам.
Ірина Кожухар
Фото: Едуарда Ушневича, Суспільне Львів / Ольга Дейнека, Олена Степанюк / АрміяІnform, кадри відеозаписів на Youtube
Історія Львівщина Прапор Громадянське суспільство Добровольці Патріотизм Незалежність України “`