Парламент України прийняв закон №13646 стосовно соціального забезпечення військовослужбовців, який фіксує 15 мільйонів гривень як найбільшу суму допомоги сім’ям померлих. В цю суму зараховуються виплати, одержані в період статусу зниклого безвісти.
Рада народних депутатів з другої спроби затвердила закон №13646 про соціальний захист бійців. Даний документ є одним з найбільш непростих і делікатних за всю добу широкомасштабної війни, так як він безпосередньо торкається сімей тих, хто пропав безвісти і загиблих оборонців. Питання стосується не тільки грошей, а й моральних принципів, довіри до країни та відчуття справедливості в умовах тривалої війни.
Що конкретно змінилося і чому навколо цього закону стільки обговорень – УНН розглядає детально.
Як функціонувала система виплат до прийняття закону
До затвердження змін держава використовувала дві різні стратегії підтримки. Якщо військовослужбовець пропадав безвісти, його сім’я отримувала фінансове утримання в середньому орієнтовно 100–120 тисяч гривень кожен місяць. Ці виплати тривали допоки статус не змінювався – на повернення, потрапляння в полон або смерть.
У випадку офіційного визнання загибелі родина на додачу отримувала 15 мільйонів гривень одноразової підтримки. Виплата реалізовувалася поетапно: на початку близько 3 мільйонів, а залишок – рівними частинами впродовж наступних місяців.
Таким чином, сім’ї зниклих безвісти могли фактично роками отримувати повне фінансове забезпечення, а згодом – ще й повний пакет відшкодування за смерть.
Ключова зміна: 15 мільйонів як максимальна величина
Новий закон модифікує сам принцип. Відтепер 15 мільйонів гривень – це найбільша сума всієї допомоги від держави у випадку смерті військового. У цю суму зараховуються і ті виплати, які родина отримувала під час статусу зниклого безвісти.
Іншими словами, якщо сім’я декілька років отримувала щомісячні виплати, то після визнання смерті держава доплатить лише різницю до граничних 15 мільйонів гривень.
Як зараз працюють виплати для зниклих безвісти
Сам спосіб виплат для зниклих безвісти також збережено, але з уточненнями. Частина фінансового забезпечення ділиться однаково між родичами, які подали документи, а 50% зберігається військовою частиною чи державою до моменту встановлення долі військового. Якщо захисник повертається з полону або знаходиться живим – ці кошти виплачуються йому. Якщо визнається померлим – родині.
Додаткові соціальні гарантії для військовослужбовців
Окремо закон поширює перелік соціальних гарантій для військових. Під час служби держава гарантує фінансове, медичне, продовольче та речове забезпечення, лікування та реабілітацію за рішенням ВЛК, відпустки за сімейними обставинами, проживання, безкоштовний проїзд і поштовий зв’язок. Після повернення зі служби військові мають право відновитися на роботі не нижче попередньої посади, отримати допомогу в розмірі середньої зарплати, повноцінний страховий і трудовий стаж, право на професійну адаптацію, щорічну відпустку вже в перший рік роботи, збереження черги на житло та поновлення навчання.
Як зниклого безвісти можуть визнати загиблим без тіла
Окремий і дуже чутливий блок – це питання, як зниклий безвісти може бути визнаний померлим, якщо тіла немає. Українське законодавство передбачає лише декілька шляхів.
Перший – судове рішення за наявності щонайменше трьох свідків та матеріалів розслідування від військової частини, де зафіксовані обставини зникнення. На практиці це найскладніший шлях: свідків часто немає, вони можуть перебувати на фронті або загинути, а судові процеси тривають роками.
Другий – автоматичне визнання померлим через два роки після завершення бойових дій. В умовах, коли про кінець війни навіть не йдеться, цей механізм фактично не працює.
Третій – ідентифікація тіла або решток за ДНК. Але пошук тіл у зоні бойових дій часто неможливий роками, доки тривають бої або територія залишається окупованою.
У результаті сім’ї зниклих безвісти роками живуть у невизначеному стані – між надією і фактичним усвідомленням втрати.
Аргументи держави на користь нових правил
Держава пояснює нові правила декількома аргументами. По-перше, це має усунути фінансову нерівність між сім’ями загиблих і зниклих безвісти. По-друге, зменшити спокусу затягувати юридичне визнання смерті. По-третє, розвантажити бюджет у ситуації, коли війна триває значно довше, ніж планувалося у 2022 році.
Офіційна позиція Міністерства оборони зводиться до єдиного принципу: сім’ї померлих і зниклих безвісти мають отримувати допомогу за прозорою, зрозумілою та однаковою логікою, а загальний обсяг державної підтримки не повинен перевищувати 15 мільйонів гривень.
Критика закону з боку родин і правозахисників
Водночас родини військових і правозахисники бачать у законі серйозні ризики. Судові процедури можуть ще більше затягуватися, адже визнання смерті автоматично зменшує фінансове навантаження на державу. Багато сімей роками не можуть зібрати необхідні докази, а моральний аспект рішення зводиться до питання: чи можна взагалі вимірювати втрату людського життя фінансовими лімітами.
Проблема сімей загиблих до 24 лютого 2022 року
Окрема болюча тема – сім’ї військових, які загинули до 24 лютого 2022 року. Вони не підпадають під дію нинішніх компенсацій, хоча війна для них почалася значно раніше і забрала життя так само. Цей штучний поділ держава фактично визнає, але виправляти його вже не планує.
Підсумок: що насправді означає цей закон
У підсумку закон №13646 – це сигнал про реальний фінансовий стан держави. Рішення, ухвалені у 2022 році в умовах шоку та віри в коротку війну, більше не відповідають реальності. Держава намагається зберегти баланс між підтримкою родин загиблих, допомогою живим і можливістю продовжувати війну.
Чи є це справедливим – питання відкрите. Для одних це крок до системності та чесності, для інших – болісне скорочення підтримки під прикриттям реформ. Очевидно лише одне: ці рішення ухвалюються не в умовах достатку, а в умовах виживання країни, яка четвертий рік веде війну на виснаження.
Нагадаємо
Верховна Рада ухвалила проєкт закону, який регулює соціальні, трудові та пенсійні права військовослужбовців. Закон забезпечує повернення на роботу, фінансову підтримку після призову і додаткові гарантії для звільнених з полону.