Словацька опозиційна фракція SaS висловлює критику щодо намірів прем’єр-міністра Роберта Фіцо припинити експорт електроенергії в Україну. Політична сила стверджує, що подібні кроки є фінансово безглуздими та ставлять під сумнів міжнародний імідж Словаччини.
Словацька опозиційна сила SaS жорстко розкритикувала плани прем’єр-міністра Роберта Фіцо припинити експорт електричної енергії до України, назвавши це виконанням вказівок Москви. Політики підкреслюють, що подібні дії є економічно нерозсудливими і ставлять під загрозу міжнародну репутацію Словаччини. Про це інформує видання Dennikn, повідомляє УНН.
Деталі
Роберт Фіцо вкотре виступає як продовження руки Москви та відкрито саботує Україну в той час, коли вона стикається з найтяжчою зимою та російськими атаками на енергетику. Даний ультиматум стосується не нафти, а ганьби для Словаччини – ми втратимо прибуток від електроенергії, втратимо довіру в ЄС і знову продемонструємо світу, що знаходимося на хибній стороні історії
– заявив голова SaS Браніслав Грелінг.
Він додав, що “Фіцо не бажає допомагати своїм сусідам, він хоче їм нашкодити. Це не політика, це пряма державна зрада”.
Економічні небезпеки та технічна безглуздість погроз
Фахівці партії відзначають, що зупинка енергопостачання зашкодить самій Словаччині, оскільки унеможливить функціонування нафтопроводу “Дружба”.
Без електрики робота насосних станцій та проведення ремонтних робіт на інфраструктурі стануть нездійсненними.
Погроза Фіцо відключити електроенергію в Україні – це логічна абсурдність, що нагадує Розділ XXII. Без електроенергії пошкоджену “Дружбу” важко відновити, а без стабільного електропостачання навіть насосні станції не можуть надійно функціонувати. Прем’єр-міністр заганяє себе та всю Словаччину в глухий кут – якщо в України не буде електроенергії для ремонту інфраструктури, нафта ніколи не потече
– пояснив депутат Кароль Галек.
Опозиція закликає уряд негайно припинити шантаж сусідньої держави та зосередитися на реальній енергетичній безпеці. Замість захисту інтересів російських постачальників, влада повинна забезпечити альтернативні шляхи імпорту нафти, щоб не залежати від транзиту через зону воєнних дій.