Правоохоронні органи й досі втягуються у переслідування бізнесу на замовлення, хоча значна частина суддів усвідомлює, коли справа має ознаки замовлення. Екс-суддя Олександр Ситников поділився інформацією про те, як визначити тиск на підприємництво, а також розповів про реакцію суддів.
Правоохоронні структури, як і раніше, залучаються до упередженого переслідування та тиску на підприємства, ситуація лишається незмінною. Разом з тим, за його словами, судді завжди здатні розпізнати справу, ініційовану на замовлення. Таку точку зору в ексклюзивному коментарі УНН висловив суддя Вищого адміністративного суду у відставці, правник Олександр Ситников.
Схема щодо відбирання бізнесу як діяла, так і продовжує діяти. І в тих випадках, коли необхідно, ці справи не доходять до судового розгляду. Вони зависають на роки
– зауважив Олександр Ситников.
З його слів, чимало суддів здатні зрозуміти, коли кримінальне провадження має ознаки упередженості, проте їхня реакція на це може відрізнятися.
Я б сказав так, що практично кожен суддя, ну не кожен, більшість суддів відчуває, де справа має замовний характер. Проте реакція кожного судді в цьому питанні індивідуальна. Хтось розуміє це і ставить на місце цих людей (ініціаторів упередженого переслідування – ред.). Хтось може залучатися до цієї схеми, і таке трапляється
– пояснив екс-суддя.
Він навів приклад із власного досвіду, коли як адвокат оскаржував арешт майна юридичної особи, котра фактично не мала зв’язку з кримінальним провадженням. Зі слів Ситникова, слідчий суддя обґрунтувала накладення арешту значним навантаженням і тим, що “не помітила” відсутності зв’язку фірми зі справою. “Але тут завжди є два варіанти: або дійсно не помітила, або навмисне не захотіла бачити”, – наголосив юрист.
За думкою екс-судді, правоохоронні органи часто не зацікавлені у передачі упереджених кримінальних проваджень до суду, тому що усвідомлюють їхню слабкість і те, що вони будуть розвалені в суді стороною захисту.
Слід зазначити, що в умовах воєнного стану затягування розслідувань стає ще більш ефективним інструментом переслідувань, тому що провадження можуть тривалий час перебувати без руху, створюючи постійний тиск на підприємництво.
Ключові ознаки замовних справ
Президент Всеукраїнської асоціації суддів у відставці Денис Невʼядомський у коментарі УНН розповів про основні індикатори замовного кримінального провадження. Головною з них є зосередження уваги слідства не на збиранні доказів, а на тиску на підприємницьку діяльність.
Задля цього слідчі застосовують такі засоби, як арешти обладнання та техніки, що унеможливлює діяльність компанії.
Окрему увагу юрист звернув на практику частих викликів співробітників на допити, котрі використовуються для психологічного впливу та створення атмосфери постійного напруження всередині компанії, а також навмисне затягування розслідування.
Досвідчений адвокат зможе визначити, чи має справа замовний характер. Основні ознаки: концентрація слідчих на здійсненні тиску, а не на збиранні доказів; накладення арештів та обрання запобіжного заходу як самоціль, зупинення підприємницької діяльності шляхом конфіскації обладнання, компʼютерів (замість копіювання інформації), часті виклики працівників на допити для збільшення напруги, розповсюдження інформації про кримінальне провадження через кишенькові ЗМІ, тяганина у справі (якомога довше не передавати справу до суду, щоб уникнути передачі контролю за нею суду), не вручення підозри (це не ініціює преклюзивні терміни розслідування, а у воєнний час справа під підозрою може тривати нескінченно довго)
– наголосив Невʼядомський.
Справи проти групи авіакомпаній “Константа” як ілюстрація переслідування на замовлення
Такі пояснення колишніх суддів дають можливість зробити висновок, що низка ідентичних справ, які розслідують правоохоронні органи щодо групи авіакомпаній “Константа”, є не чим іншим, як упередженим переслідуванням.
Як повідомляло раніше УНН, наприкінці 2022 року Національна поліція відкрила кримінальне провадження №12022000000001276 щодо групи авіаційних компаній, зокрема – “Авіакомпанії Константа”. Формально слідство стосується ймовірного пособництва державі-агресору та заволодіння майном. Справа була відкрита на підставі заяви голови ГО “Рада ветеранів АТО” Павла Мошковського, котрого пов’язують із компанією “Українські вертольоти”.
У своїй заяві він розповів про “теорію змови”, спрямовану нібито на послаблення економічної безпеки України та захоплення стратегічних підприємств авіаційної галузі, зокрема ДП “Антонов”, яке, до речі, досі перебуває в державній власності. Разом з тим, за майже чотири роки слідства жодних фактів, котрі б підтвердили ці твердження, не було встановлено.
Незважаючи на те, що злочини за статтею 111-2 ККУ підпадають під слідство СБУ, провадження до 2025 року розслідувало Головне слідче управління Нацполіції, після чого його передали до СБУ. Паралельно з цим слідчі ініціювали масштабні обшуки, вилучення техніки та арешти рахунків компаній, що фактично паралізувало господарську діяльність і призвело до зриву контрактів, у тому числі й для ЗСУ та міжнародних гуманітарних місій.
Як розповіли судді, унеможливлення роботи підприємств без обʼєктивних підстав – це одна з ключових ознак упередженого переслідування та тиску на підприємництво.
Впевненості додає й те, що це не єдине кримінальне провадження, котре розслідує СБУ щодо групи компаній “Константа”. Служба безпеки, а також Державне бюро розслідувань вже вивчали аналогічні справи проти цих підприємств, відкриті на підставі заяв вже згаданої ГО “Рада ветеранів АТО”. Тоді правоохоронці не виявили складу злочину і закрили кримінальні провадження.
Крім того, за інформацією УНН, СБУ та ГУР МОУ офіційно запевнили у відсутності підстав для застосування санкцій до групи компаній “Константа”.
Представники підприємств підкреслюють, що всі іноземні контрагенти, зокрема в ОАЕ, з якими вони співпрацюють, проходили суворий міжнародний комплаєнс і жоден державний банк не зафіксував підозрілих фінансових операцій.
Варто зазначити, що ПрАТ “Авіакомпанія Константа” є постійним офіційним перевізником для міжнародних гуманітарних місій і неприбуткових організацій, а також виконує замовлення для держав-партнерів, зокрема з країн НАТО. Компанія є одним із провідних операторів літаків “Антонов” та експлуатантом найбільшого парку Ан-26, що робить її важливою частиною української авіаційної спроможності. На підприємстві організовано повний цикл обслуговування літаків виробництва ДП “Антонов”.
З 2019 року компанія є офіційним партнером ООН і має сертифікати EASA TCO, UK TCO та US FAA, отже відповідає найвищим міжнародним вимогам. Авіакомпанії групи систематично проходять перевірки та аудити ООН в межах процедур відбору та нагляду за підрядниками, що додатково підтверджує відповідність вимогам прозорості.
Інші підприємства, котрі входять до групи компаній, мають статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, наданий Державною авіаційною службою України. Крім того, вони мають статус критично важливих підприємств у галузі авіаційного транспорту, наданий Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Аналіз історії переслідування групи авіакомпаній “Константа” і сукупність встановлених фактів дають змогу вважати згадані кримінальні провадження такими, що мають ознаки саме переслідування на замовлення із залученням правоохоронних органів. Багаторічне слідство без доведених фактів, зміна підслідності, паралельні обшуки та арешти, попереднє закриття аналогічних справ іншими слідчими – усе це формує системну картину, а не випадковий збіг обставин.
Особливого значення цій ситуації надає специфіка діяльності компаній, а саме виконання міжнародних гуманітарних контрактів, співпраця з державами-партнерами, виконання оборонних контрактів. Параліч роботи критично важливих підприємств у галузі авіаційного транспорту, котрі, серед іншого, також займаються авіабудуванням, має наслідки не тільки для окремого бізнесу, а й для обороноздатності, міжнародної репутації та виконання Україною зовнішніх зобов’язань.
У підсумку, проблема виходить за межі окремого випадку. Йдеться про баланс між повноваженнями правоохоронних органів та гарантіями захисту підприємницької діяльності. Якщо кримінальний процес використовується як інструмент конкурентної боротьби або адміністративного впливу, це підриває довіру до правоохоронної та судової системи загалом. В умовах війни така практика створює додаткові ризики для економічної стійкості держави та, безперечно, потребує негайної інституційної реакції.