Лікар-психіатр Євген Скрипник роз’яснює істину про антидепресанти, руйнуючи стереотипи про звикання та побічні явища. Дані медикаментидієві при різних захворюваннях, а не лише при депресії, і не провокують залежність.
Антидепресанти в Україні досі оповиті побоюваннями та забобонами, в той же час, зацікавленість до цих ліків за останній рік разюче збільшилася. Більш докладно про те, що собою являють антидепресанти, яким чином вони впливають на людину і які уявлення про ці засоби насправді є неправдивими, розповів журналістці УНН лікар-психіатр Євген Скрипник.
Антидепресанти часто пов’язують лише з депресією, проте, в дійсності, діапазон їхнього застосування значно більший. Сьогодні дані медикаменти входять до міжнародних протоколів терапії тривожних станів, ПТСР, ОКР, розладів сну та психосоматичних станів, говорить лікар. Саме тому психіатри їх прописують значно частіше, ніж раніше.
Антидепресанти – це медикаменти не тільки для терапії депресії. Вони використовуються при тривожних розладах, обсесивно-компульсивному розладі, посттравматичному стресовому розладі, розладах сну, а також при психосоматичних станах: синдромі подразненого кишківника, гіперактивному сечовому міхурі, відчутті “клубка в горлі
– роз’яснює лікар-психіатр.
Історія антидепресантів, як і безлічі ліків, почалася випадково. Перші медикаменти розроблялися зовсім не для психіатрії, а з іншою медичною метою. Згодом лікарі помітили несподіваний ефект і почали розвивати новий напрямок терапії.
Перші антидепресанти з’явилися ще в 60-х роках, коли засіб для лікування туберкульозу несподівано показав поліпшення настрою у пацієнтів. Так почали розробляти антидепресанти. Першим був іміпрамін, а згодом, амітриптилін, який і досі вважається “золотим стандартом” через свою сильну дію
– роз’яснює Євген Скрипник.
Не дивлячись на результативність, старі трициклічні антидепресанти мали вагомі побічні прояви. Власне вони й сформували оману про “рослинний стан” після вживання таких медикаментів. Сучасна психіатрія від даного підходу вже давно відійшла.
Амітриптилін дуже дієвий, проте має багато побічних дій, наприклад, сонливість, вертиго, серцебиття, запори. Власне з нього пішла омана, що антидепресанти перетворюють людину на “овоча”. Сучасні засоби, такі як сертралін, есциталопрам, флуоксетин подібних ефектів не мають
– підкреслює лікар.
Ще одне поширене побоювання нібито антидепресанти зумовлюють залежність. За словами психіатра, дане твердження не має нічого спільного з дійсністю і не підтверджується жодними вивченнями.
Антидепресанти не викликають залежності. Ані старі, ані сучасні. В них відсутня ейфорія, відсутній потяг. Існує тільки синдром відміни як у багатьох інших ліків. Якщо препарат відміняти поступово, то проблем не буде
– пояснює Євген Скрипник.
Натомість, справжню залежність можуть зумовити популярні “серцеві краплі”, які багато українців вважають безпечними, говорить Євген Скрипник. Власне вони, а не антидепресанти, являють собою реальну загрозу.
Корвалол, Барбовал, Валокордин містять фенобарбітал – барбітурат, який зумовлює залежність. У багатьох державах ці медикаменти заборонені або жорстко контролюються, а в нас люди бояться антидепресантів, однак спокійно п’ють барбітурати
– зауважує психіатр.
Також, цікаво й те, що антидепресанти не “піднімають настрій” миттєво і не діють як стимулятори, адже їхня дія, по суті, пов’язана зі складними процесами в головному мозку, тому ефект потребує часу.
Антидепресанти не роблять людину щасливою відразу. Вони стабілізують обмін нейромедіаторів, тобто серотоніну, норадреналіну, дофаміну. Через каскад процесів зменшується тривога і поступово покращується стан. Перший ефект тільки через 2-6 тижнів
– роз’яснює лікар.
На початку терапії стан може навіть погіршуватися і це нормально, роз’яснює Євген Скрипник. Проте, власне на даному етапі деякі пацієнти роблять помилку і припиняють лікування.
Перші тижні можуть бути нудота, безсоння, підвищена тривога, цефалгія. Це нормальні побічні реакції, які згодом минають. Проблема в тому, що інколи пацієнти кидають препарат через день-два через ці побічні ефекти, а згодом стверджують, що антидепресанти не допомагають
– каже психіатр.
Антидепресанти призначаються за чіткими свідченнями. При легкому ступеню депресії можлива терапія виключно психотерапією, проте в більш складних випадках без медикаментів не обійтися, роз’яснює психіатр.
При середній і важкій депресії антидепресанти необхідні. Це не питання “хочу чи не хочу”, а питання терапії хвороби
– акцентує Євген Скрипник.
До речі, зацікавленість до антидепресантів в Україні збільшилася на 72% за час 2023-2025 років. Про це говорять дані сервісу Liki24, повідомляє Forbes. Дане зростання продажів, психіатр пояснює зміною підходу до терапії психічних розладів в Україні та світі.
Люди нарешті почали лікувати тривожні розлади не валеріаною і ноотропами, а препаратами, які входять у міжнародні протоколи. Антидепресантів стали купувати більше, а ноотропів навпаки – менше. Це хороший знак
– пояснив психіатр.
Окрім того, серед найпоширеніших міфів є й переконання, що антидепресанти доведеться вживати все життя, якщо розпочати терапію, однак насправді це не так, стверджує лікар. В той же час, терапія дійсно має бути досить тривалою.
Після поліпшення антидепресанти потрібно вживати ще приблизно рік. Якщо кинути раніше, то симптоми повернуться. Це не означає, що людина “підсіла”, це означає, що лікування перервали передчасно
– запевняє лікар.
Ще одна омана, що дані медикаменти потрібні лише “слабким” або тим, хто “не впорався самотужки”. Подібний підхід лікарі вважають особливо згубним.
Психічні розлади – це не про слабкість. Це про біохімію мозку, генетику і зовнішні стреси, а антидепресанти такі ж ліки, як інсулін при діабеті або препарати від гіпертонії
– наголошує Євген Скрипник.
Отже, антидепресанти не є “чарівною пігулкою” і не замінюють працю над собою. Але у багатьох випадках вони стають необхідним етапом терапії, без якого психотерапія та зміни способу життя просто не працюють.Сьогодні збільшення вживання антидепресантів – це не тривожний сигнал, а ознака того, що суспільство потроху відмовляється від стигми та самолікування. Люди все рідше намагаються “перетерпіти”, або ж приглушити симптоми сумнівними заспокійливими і все частіше звертаються до фахівців.
УВАГА! Матеріал має виключно ознайомчий характер. Якщо вас турбують проблеми зі здоров’ям – зверніться до лікаря.