“`html
«Голос України»: як живе газета без статусу медіа 12.01.2026 15:41 Укрінформ Друковане видання парламенту, що величають хронікою незалежності, відсвяткувало 35-річчя
В епоху партійних видань та початкових років незалежності «Голос України» являв собою подих вільного повітря. Газета, що давала можливість висловлювати думки всім фракціям, представленим у парламенті, яка мала своїх кореспондентів у кожному регіоні України і навіть за межами держави, швидко стала однією з найбільш затребуваних у країні. Нині ж вона лише публікує закони і залишається тільки згадувати колишню популярність. Але чи є сенс?
ТУТ МАЛИ ЗМОГУ ПУБЛІКУВАТИСЯ ВСІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ПОЛІТИЧНІ СИЛИ
31 березня 2024 року вступив у дію Закон «Про медіа». Даний закон змінив колишні принципи роботи ЗМІ і здійснює регулювання діяльності медіа (ТБ, радіо, преса, онлайн) з урахуванням вимог ЄС. «Голос України», як друковане видання Верховної Ради, теж потрапив під його вплив, зокрема, газета перейшла до функції виключно офіційного оприлюднення законодавчих актів. Весь творчий колектив видання – близько 40 журналістів – було звільнено, і з квітня 2024 року «Голос України» публікує закони та нормативно-правові акти українського парламенту.
З одного боку ми наблизилися до Європейського Союзу з погляду медійного законодавства, а з іншого – фактично зникло одне з останніх друкованих видань.
Під час святкових заходів часто згадували роботу газети саме як засобу масової інформації. Зокрема, Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук розповів, як у «Голосі України» розмістив ряд статей про українську державність.
«Будучи ще професором, активно спілкувався з Анатолієм Федоровичем (Горловим – колишнім головним редактором газети, – ред.) щодо української державності і підготував з цього приводу чимало публікацій. І я хочу відзначити, що саме «Голос України» надав нам свої сторінки для того, щоб висловити свої міркування з приводу того, що це – українська державність; скільки ж нам років; хто ми такі, чому такі своєрідні», – поділився Стефанчук.
Руслан Стефанчук вручає Почесну Грамоту ВР працівнику видання Юрію Ісаченку
Слід зазначити, що «Голос України» взаємодіяв з багатьма освітніми та науковими установами, надаючи їм можливість донести до широкого загалу відомості про свої досягнення, поділитися чимось цікавим. Наприклад, у рік, коли Київський національний університет імені Тараса Шевченка відзначав 180-річний ювілей, «Голос України» взяв інтерв’ю у деканів більшості його факультетів. Варто згадати співпрацю газети з Державним архівом кінофотофонодокументів імені Пшеничного, завдяки якій було опубліковано багато цікавих фотографій, що стосувалися різних етапів історії України.
ЯК «ГОЛОС УКРАЇНИ» ЗРОБИВ ВНЕСОК У ПЕРЕМОГУ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Ці приклади – лише мала частина, якщо говорити про співпрацю. По суті, «Голос України» взаємодіяв з усіма державними інституціями, які мали бажання висловитися. Більше того, можна стверджувати, що філософією газети було створення літопису української незалежності, що цілком логічно, оскільки видання було щоденним, щоб згодом дослідники, аналізуючи номери газети, могли вивчати історію. До 30-річчя газети колектив підсумував цю роботу, видавши книгу «30 років незалежності», у якій підбито підсумки кожного року – з 1990-го по 2020-й.
Проте акцентом газети завжди був, безумовно, парламент. І це робило газету унікальною, оскільки в часи, коли деякі представники влади намагалися обмежити опозиції можливість висловлюватись у ЗМІ, «Голос України» завжди її надавав, тому що сама ідея газети передбачала надання трибуни всім політичним силам, представленим у Верховній Раді. Крім того, газета приділяла увагу законотворчості – розповідала про проєкти законів, давала можливість висловитися їх авторам, стежила за кожним етапом їх ухвалення. Зараз це також безцінний історичний матеріал.
Під час урочистостей, присвячених 35-річчю, неодноразово згадували й інший приклад мужності парламентського видання. У 2004 році, незважаючи на великий тиск, «Голос України» не опублікував сфальсифіковане рішення тодішньої ЦВК про обрання Президентом Віктора Януковича. «Я дуже добре пам’ятаю, тоді Анатолій Федорович не дозволив надрукувати сфальсифіковану постанову ЦВК про результати президентських виборів. Це той випадок, коли особистий подвиг людини визначив долю нашої держави», – заявив Стефанчук.
НОВІ ЗАВДАННЯ – ПОЛЕГШИТИ РОБОТУ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ
Сьогодні творчої складової «Голосу України» більше не існує. Газета, за словами її нинішнього директора Сергія Сіволапа, зосереджується не на коментарях, а на документі, не на оцінці, а на нормі. «Голос України» надає найбільш повну інформацію про прийняте законодавство і прагне робити це якнайкраще.
Сергій Сіволап-Директор «ГУ»
«Ми вже зараз впроваджуємо інструменти цифровізації, не порушуючи законодавства, в якому ми зараз перебуваємо, – сказав Сіволап. – Ми, зокрема, впровадили QR-код, за допомогою якого кожен, хто бачить цей матеріал, може через телефон перейти до цього документа, переглядати його та працювати з ним. За допомогою QR-кодів ми також надаємо доступ до проєктів законів, матеріалів з комітетів, документів з парламентських слухань».
За його словами, це лише початковий етап – подальші дії будуть пов’язані з тим, щоб зробити простішою роботу з документами та законодавчими базами – щоб були доступні не лише закони, а й одразу всі підзаконні акти, що їх стосуються. Це значно полегшить роботу працівникам органів державної влади, місцевого самоврядування, юристам і адвокатам, бізнесу, експертам та аналітикам і всім тим, хто безпосередньо працює із законодавством або потребує офіційних текстів. Іншими словами, мета нового керівництва газети досить амбітна – стати таким собі великим законодавчим хабом, який міститиме не лише законодавчу базу, а й усі супровідні документи, підзаконні акти, матеріали, пов’язані з їх ухваленням.
Залишається сподіватися, що з таким непростим завданням, як упорядкування всього українського законодавства, колектив «Голосу України» впорається, і всі, хто причетний до роботи з ним, матимуть повну і просту у використанні базу, від чого виграють як газета, так і суспільство.
Тетяна Пасова
Фото: Олександр Клименко
Закон Преса Голос України Газета Медіа “`