Профільний заступник очільника Міністерства розвитку громад Сергій Деркач не звертає уваги на відомості стосовно претендента на посаду керівника Державіаслужби Ігоря Зелінського. Журналістські дослідження вказують на ймовірну загрозу нацбезпеці від його колишньої діяльності.
Профільний заступник Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Сергій Деркач не бере до уваги факти, які, згідно з даними журналістських розслідувань, вказують на те, що колишня робота кандидата на пост очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського на керівних посадах у даному органі могла завдати збитку національній безпеці та систематично руйнувати транспортну авіацію країни, повідомляє УНН.
Кандидат на посаду голови Державіаслужби
У грудні минулого року стало відомо, що Кабінет міністрів України розглядає Ігоря Зелінського як основного претендента на крісло голови Державіаслужби. Раніше він обіймав посаду заступника голови цього авіарегулятора та був звільнений у лютому минулого року за розпорядженням віцепремʼєра Олексія Кулеби.
Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаційного ринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника керівника Державіаслужби (2020–2025 роки) як час системного та навмисного знищення транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі налічувалось понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилось лише два, і ті не мають можливості здійснювати польоти.
Експерти зазначають, що саме за рішеннями попереднього керівництва Державіаслужби (керівника регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці літаки були виключені з українського реєстру та фактично перейшли під контроль росії. У цей період також були прийняті регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перешкод для застосування Іл-76 в Україні, що безумовно є підривом обороноздатності держави.
Крім того, ще з 1990-х років можна було використовувати літаки Іл-76МД без зайвої паперової волокити з їх переоформлення між різними відомствами, зокрема Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обов’язки керівника Державіаслужби, після звернень представників авіаційного ринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перепон для використання транспортних літаків в інтересах України.
Втім, вже через пів року, у грудні, він змінив свою думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу та не можуть бути зареєстровані. Як наслідок, використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. Крім того, це рішення призвело до простою літаків та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Слід зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.
Незважаючи на це, Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на основі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично, таким чином, він узаконив використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками фахівців, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
До того ж Зелінський проігнорував той факт, що в Україні існує сертифікована організація, яка здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив адвокат www.kasyanenko.com.ua Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть бути кваліфіковані за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови що рішення приймалось всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Ігнорування очевидного
Відповідаючи на питання про те, чому Зелінського обрали кандидатом на посаду голови Державіаслужби, профільний заступник міністра Сергій Деркач пояснив журналістам, що шукали кращого претендента.
“…Ми сьогодні якраз пропрацьовуємо всі кадрові рішення, щоб знайти найкращих кандидатів, які в нас мають досвід взагалі роботи в авіації, для того, щоб ми прийняли найкращі кадрові рішення”, – пояснив він, додавши, що з самим призначенням далі визначатиметься вже Уряд.
Отже, стає зрозуміло, що навіть після публічного розголосу Сергій Деркач продовжує не зважати на попередню діяльність Зелінського в Державіаслужбі, яка очевидно завдала значної шкоди обороноздатності нашої держави.
Той факт, що кандидатуру Зелінського просуває особисто шеф Деркача – віцепремʼєр Олексій Кулеба, дає можливість зробити висновки, що порушення й надалі ігноруватимуться.
Цікаво, що до роботи в міністерстві Сергій Деркач обіймав керівні посади у Національному агентстві з питань запобігання корупції, зокрема був заступником керівника апарату та очолював департамент запобігання та виявлення корупції. Саме цей досвід, за логікою державного управління, мав би допомогти йому реагувати на ризики, що безпосередньо стосуються нацбезпеки та обороноздатності та швидко відрізняти лобізм “своїх” від реальних спроб знайти хорошого керівника авіарегулятора.
Втім, у випадку з Ігорем Зелінським цього не сталося. Попри оприлюднені журналістські матеріали, які ставлять під сумнів рішення та дії посадовця у період його роботи в Державіаслужбі, профільний заступник міністра не ініціював ані службових перевірок, ані розслідувань.
Слід зауважити, УНН звернувся із запитом щодо спроб призначити Зелінського на посаду голови Державіаслужби до премʼєр-міністра Юлії Свириденко, але його перенаправили у Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. Відповіді редакція поки не отримала.
Крім того, УНН декілька разів звертався за коментарем до самого Зелінського, проте відповіді на запитання ми так і не отримали.