Сім’ї пацієнтів, які пішли з життя після терапії в одеській приватній лікарні Odrex, і колишні клієнти, котрі заявляють про серйозні ускладнення, відкрили вебсайт Stop Odrex. Його завдання – згуртувати потерпілих та оприлюднити їхні історії, щоб зупинити замовчування через острах і домогтися правосуддя.
Родини хворих, які пішли з життя після надання медичної допомоги в одеській приватній лікарні Odrex, і колишні клієнти, які повідомляють про важкі наслідки, об’єднуються у битві за правосуддя. Те, про що донедавна люди боялися говорити вголос, сьогодні лунає відкрито – в медіа, у зверненнях до влади та на інтернет-сторінці Stop Odrex, інформує УНН.
Вебсайт Stop Odrex, який створили близькі померлих після лікування в одеській лікарні “Одрекс” і ті клієнти, котрим вдалося вижити, незважаючи на ускладнення та погіршення самопочуття – має на меті покласти край мовчанню. За словами Христини Тоткайло, дочки померлого після лікування в Odrex, відтепер кожен, хто постраждав через одеську приватну лікарню, може розповісти свою історію без боязні. Адже на сайті є декілька варіантів для взаємодії: відкрита, анонімна, з дозволом на передачу історії журналістам і без. Окрім того, можливо за бажанням, додати медичну документацію, яка підтверджує викладені факти.
Щодня я дізнаюся нові розповіді людей, які переживають той самий біль, що й ми. Щоб більше ніхто не залишався наодинці з лихом, ми створили вебсайт, де кожен потерпілий може розповісти свою історію – анонімно або відкрито. Це місце, де вас почують. Заходьте на сайт, читайте історії інших постраждалих, слідкуйте за новинами про лікарню та ходом кримінальних справ, діліться своїми розповідями. Це простір для нас – для тих, хто пережив трагедію через Odrex, для тих, кому потрібна підтримка і правда. Ми віримо, що тільки разом ми зможемо домогтися справедливості
– написала Христина Тоткайло.
У своїй боротьбі за справедливість українці, які вважають себе потерпілими через Odrex, записали відеозвернення до правоохоронців і влади. Вони просять звернути увагу на системність і повторюваність прорахунків у приватній одеській лікарні, розповідають особисті історії, від яких кров стигне в жилах і закликають не допустити нових жертв Odrex.
Історія смерті батька Христини Тоткайло
Киянка Христина Тоткайло дізналася про онкологічний діагноз свого батька і звернулася до “Феофанії”. Консиліум лікарів дійшов висновку, що інтенсивна хіміотерапія йому протипоказана до проведення хірургії. Однак хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був на консиліумі, запропонував лікуватися в одеському “Одрексі”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Він запевнив доньку, яка була у відчаї, що в одеській лікарні її батьку “врятують гортань і голос”. Перед поїздкою родину змусили оплатити консультацію заздалегідь, без огляду, що вже викликало сумніви.
В “Одрексі” батькові призначили пʼятиденний курс інтенсивної хіміотерапії та відразу планували другий. Чоловіку встановили гастростому, яка потребувала щоденного догляду, але, за словами Христини, лікарі майже не оглядали її. До моменту виписки в місці встановлення вже був наскрізний отвір, через який витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька різко погіршився: відмовили нирки, зʼявилася виразка в роті. На повідомлення про критичні симптоми лікарка з “Одрексу” відповідала, що сьогодні вихідний, всі питання – в понеділок. Родина заплатила понад 250 тисяч гривень, але батько помер. Христина переконана, що призначення інтенсивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою “Одрекса”.
Історія смерті чоловіка Ольги Мелай
Історія родини Мелай схожа з історією батька Христини Тоткайло. Чоловік Ольги Мелай лікувався в одеській приватній лікарні Odrex із діагнозом В-клітинна лімфома. Він саме проходив хіміотерапію, коли лікарня запропонувала встановити спеціальний підшкірний порт для легкого введення препаратів. Процедура мала тривати пів години під місцевою анестезією. Як рекламує на офіційному вебсайті сам “Одрекс” – це малоінвазивна, безпечна, амбулаторна операція, яка триває менше ніж 45 хвилин.
Проте, все сталося не так, як пообіцяли в лікарні. Чоловіка забрали в операційну, але він не вийшов з неї ні за пів години, ні навіть за дві. Ольга прочекала під дверима майже три години, не отримуючи жодних пояснень від лікарів. Коли хірурги вийшли, вони впевнено заявили: “Все пройшло успішно, у вашого чоловіка починається нове життя”. Але замість нового життя пацієнт опинився в реанімації – у критичному стані.
Ольга згадує, коли вперше побачила чоловіка він не міг самостійно дихати, нирки відмовили, а монітор біля ліжка був чорним: без пульсу, без сатурації, лише із зафіксованою температурою тіла – 33 градуси. Лікарі різко змінили риторику та сказали, що до ранку він може не дожити. Першої ж доби з грудної клітини пацієнта відкачали п’ять літрів рідини.
На запитання Ольги про те, чому замість обіцяної місцевої анестезії застосували загальний наркоз, лікарі тільки відговорювались: “Ми краще знаємо, яку анестезію застосовувати пацієнтові”. Після трьох днів у реанімації чоловік почав повільно стабілізуватися. І саме в цей момент, незважаючи на перенесений критичний стан, “Одрекс” вирішив продовжити курс хіміотерапії. Після чергового введення “хімії” лікарня сама відмовилась продовжувати лікування, бо стан пацієнта стрімко погіршувався.
“Нове життя” так і не почалося, чоловік Ольги помер. Жінка переконана, в лікарні приховали зупинку серця її чоловіка, яка могла статися під час операції. Адже різке погіршення його стану та значно збільшений час проведення операції можуть свідчити про те, що під час її проведення могло статися щось критичне. Дружина померлого пацієнта переконана, продовження хіміотерапії стало черговою фатальною помилкою лікарні Odrex.
Справжній шок настав тоді, коли Ольга отримала анамнез – медичні документи про виписку пацієнта. Про операцію в них не було жодного слова: ні про втручання, ні про наркоз, ні про ускладнення, ні про відмову нирок, ні про причини реанімації. Тільки один рядок: “Встановлено порт”. Без опису, без виконавців, без наслідків.
Ольга Мелай готується до першого судового засідання у справі про лікарську халатність що, на її переконання, забрала життя чоловіка. Жінка заявляє про фальсифікацію медичних документів в лікарні “Одрекс”, затягування діагностики захворювання та рішення медиків, що могли стати згубними.
Документальний фільм “Осине гніздо”
Ще більше трагічних випадків повʼязаних із лікуванням в “Одрексі” показано в документальному фільмі “Осине гніздо”. Пацієнти та рідні померлих після лікування в лікарні, незалежно від діагнозу, розповідають про ідентичний сценарій: спочатку – оптимістичні обіцянки, потім – раптові “ускладнення”, збільшення рахунків, тиск, вимоги і погрози від адміністрації лікарні.
Так Світлана Гук описує, як після операції її чоловік опинився на межі життя і смерті, а догляд за ним перетворився на нескінченні рахунки. Жінка стверджує, що лікарня утримувала тіло чоловіка на апаратах навіть після констатації смерті, намагаючись збільшити оплату за його перебування в лікарні. А ще лікарня подала на неї до суду після того, як вона не змогла заплатити.
“Разом наші голоси звучать сильніше”
Потерпілі і їхні близькі наголошують: вони не прагнуть помсти, але вимагають правди та відповідальності. Їх головна мета – зупинити нові трагедії і не допустити, щоб інші проходили той самий трагічний шлях.
І чим більше людей наважується говорити, тим очевиднішим стає: проблема може виходити далеко за межі окремих лікарських помилок. Вони переконані, що може йтися про системний підхід до ведення бізнесу в лікарні “Одрекс”. Де, на їхню думку, головна цінність не людське життя та якісна медична допомога, а обʼєм зароблених коштів.